ТВОРЧІСТЬ МАКСИМА РИЛЬСЬКОГО
        
       П'ятдесят років творчої діяльності Максима Тадейовича Рильськогоi[1] - це достатнє випробування часом, що його блискуче витримав поет, якого вже тепер ми з цілковитою підставою можемо назвати класиком радянської - не тільки української, а й всесоюзної - літератури...

       Максим Рильський - поет, учений, громадський діяч - один із невід'ємних елементів цієї культури. Радість творчої праці, глибокий патріотизм, що поєднує палку любов до Батьківщини з живим відчуттям дружби народів, інтернаціональної єдності трудящих усього світу, ясне світосприймання, вільне від темних пережитків психології, що виникла в умовах експлуатації людини людиною, - усі ці риси нових людей, вихованих Великою Жовтневою соціалістичною революцією, цілком притаманні поетові М...

Для тих, хто народився і почав творити ще до найвеличнішого в історії людства перевороту, обов'язково потрібно було перегоріти, переплавитися, переродитися - не "пристосуватися", а саме, скинувши з своєї психіки "ветхого Адама", почати інакше, по-новому сприймати життя і відбивати його у своїй, свідомості...

("Знак терезів")
       Цикл "На тому березі" показує капіталістичний Захід - світ визиску й гніту. Пишне панство зібралося на бенкет, щоб у вині, танцях та розпусті втопити свій божевільний жах перед неминучою загибеллю. Але грізний спів "Інтернаціонала" нагадує йому про неминучість розплати ("Бенкет")...

       Проти ідеалізації минулого спрямовує він і поему "Марина", надруковану в 1933 році, прагнучи подати в ній правдиву картину життя народу за часів кріпацтва.
       В обдаруванні М. Рильського в однаковій мірі виявляється і ліричний, і епічний струмінь...

У пролозі, звертаючись до радянської жінки-трудівниці, поет говорить, що він написав цю поему "не для плачу та ніжного ниття", а для того, щоб радянська жінка, востаннє подивившись на "сон важкий", сміливо йшла в ясне майбутнє.
       Дійсно, як важкий сон, постає перед нами з давнини життя Марини...

       Вірш "Мости", що дав назву цілій збірці, побудовано. на образі великої узагальнюючої сили. Для втілення своїх думок широкого політичного звучання поет знайшов тут своєрідну і просту форму, яка дозволяє нам відчути, як саме зароджується поетичний образ "мостів між народами" з безпосередніх життєвих спостережень поета над явищами дійсності...

Поет спочатку ніби лишається в сфері окремих, незавершених вражень: гортаючи стару записну книжку, він вдивляється в "записи короткі, що деякі, немов ієрогліфи", не зрозумілі тепер самому власникові записної книжки, натрапляє на список телефонів і адрес, і тут "короткі, урвані слова" нагадують авторові його друзів, полеглих на полі бою...

Лети, радянська славо, у світи,

Пливи в віки. Нема такої сили,

Щоб нашу правоту перемогти,

Щоб наш огонь згасить мільйоннокрилий!

       Вірш закінчується звертанням до народу:

В війні за правду ти гримиш, як грім,

В труді шумиш, як по узгір'ях води...