На странице «Роксоляна» приводятся короткие отрывки произведения для ознакомления. Полное произведение можно скачать перейдя по соответствующей ссылке на файл. |
|
|
ОСИП НАЗАРУК
РОКСОЛЯНА
І
СТРАШНЕ ВЕСІЛЛЯ
Не знаєш ранком,
Що буде вечерком...
На них їхали весільні гості. То старий Дропан, львівський купець, їхав з сім'єю в Рогатин женити свого одинака Стефана з дочкою о. Луки Лісовського - пароха при церкві св. Духа, на передмістю Рогатина.
Молодий Стефан Дропан, що вже від двох літ любився в Настуні Лісовській, не пам'ятався з весільної радості...
- Йому тепер цвіте папороть... - говорили про нього весільні гості, прихильно сміючись.
А в його серці цвіла й пахла любов.
Він раз у раз згадував, як вона починалася і як перший раз побачив Настуню на подвір'ю церкви св...
Стр. 1
"Чи се, може, початок любові, любові до мене? " - подумав на хвильку, і дрож перейшла його тілом, як електрична струя. Почувся більшим і сильнішим, мовби щось доповнило його силу. Подібне вражіння мав тільки в кімнаті своєї матері. Але се було сильніше, приємніше й мало в собі щось, що непокоїло його душу - можністю утрати...
Не оглядала його, бо не потребувала: інстинктом жінки чула, що діється в нім. Спокійно ждала, що скаже.
Молодий Сулейман, опанувавши перші вражіння, промовив:
- Ти зібрана на вихід?
- Так...
.. Запримітили, бо кланялися нижче їй, ніж йому, панові трьох частей світу! Уважав се окупом своїй любові до неї. І мав утіху з того, що молода Хуррем приязніше відповідала на поклони слуг і невольниць, ніж на привіти його жінок.
В цілім величезнім палаці падишаха не було вже нікого, хто не знав би, що буде нова султанка Місафір, наймогутніша зі всіх...
Стр. 23
Султана не було того дня в Царгороді. А як приїхав, зараз завізвав до себе Кассіма, команданта Стамбула, товариша своїх діточих забав, котрому довіряв і котрий був дуже прив'язаний до нього.
- Що сталося в моїй неприсутності? - запитав...
Мої найлуччі звідуни не принесли нічого такого, що давало б підставу до подібного припущення.
- Може, боялися щось таке приносити?
- Знаю їх добре і думаю, що сказали б усе. Султан задумався і довго думав. І мовчки сидів біля нього приятель з його молодечих літ, командант Стамбула...
- І не робиш ніяких доходжень більше?
- Я вже досить доходив. Нічого тут, опріч шуму, не зробимо.
- Нехай буде і так,- сказав султан.- Але другу подібну ворохобню треба буде вже здавити рішучо і безпощадно...
Стр. 47
|