|
На странице «Чого не гоїть огонь» приводятся короткие отрывки произведения для ознакомления. Полное произведение можно скачать перейдя по соответствующей ссылке на файл. |
|
|
Чого не гоїть огонь (Самчук Улас)
Фрагменты текста.
ЧОГО НЕ ГОЇТЬ ОГОНЬ
ЧАСТИНА ПЕРША
Чого не гоять ліки - гоїть залізо,
чого не гоїть залізо - гоїть огонь...
"ВОЛИНЬ"
І
Вівторок, десята година ранку, двадцять четвертого червня тисяча дев'ятсот сорок першого року. Синє, широке, безхмарне, дуже спокійне, дуже лагідне небо і приємне, міцне, веселе сонце...
Всі бачили це лише десь там, далеко, як Львів, як Перемишль. Головною широкою вулицею в тому ж напрямку день і ніч з ревом, криком і лайкою текла безупинна ріка машин, людей і коней, на хідниках, на базарах, у всіх вулицях і завулках вирувало людьми.
І враз той різкий, пронизливий, гострий, стихійний шум, той раптовий, напружений гуркіт, той гарячий свист, той зрив землі, той вибух вогню і та густа, масивна, під саме сонце, чорно-бура вируюча маса диму...
Стр. 1
Це було товариство дуже відмінне від інших партизанських ватаг, ніхто з них не нюхав ніяких націоналізмів, ніхто не носив шапки-мазепинки, і кожний з них ледве був ознайомлений з синьо-жовтою барвою, що мала бути їх бойовою і політичною відзнакою.
І брали вони життя інакше, ніж їхні колеги-"західняки", якось загальніше, якось, як вони казали, ширше, якось, може, легковажніше, не так пристрасно й не так драматично, дарма що кожний з них бував і на коні, і під конем, і не раз траплялося стояти їм, як то кажуть, на самому краєчку життя, яке було для них від самого народження вічною загрозою, ніби вони жили в якомусь гнізді роздратованих ос або отруйних гадів...
.. Шефом же штабу автоматично став Царенко, що хоч не був залізним, але вмів, як він казав, ставити діагнози, переводити аналізи і робити висновки.
- Це, знаєте, - казав він своїм виразним, лінивим полтавським говором, - буде так: попервах німота накладе як слід кацапці...
..
- От як я тобі покажу, який він мій, то забудеш, як і бабуня твоя звалась.
Диспут кінчався, але кожний лишався при своєму.
У той час, коли ліси сповнювалися рухом і гомоном, місто Рівне, наприклад, почало пустіти, ніби після посухи степ...
Стр. 20
Призвичаюються з ковбаси до цибулі, з хліба до сталінської конституції, призвичаїмось і ми тут.
- То виходить, що й Олена від Олени постав? - цікавився далі Терешко.
- Постав, так, але з нею не спав - лише чув, що була така Олена Прекрасна, отож захотів ім'ям її свою пику репану прихорошити, - віддячився Олені Татяна...
Татяна метнувся і відповів. І зчепилися. І пішли один одного обкладати, нагадуючи двох танцюючих ведмедів.
- Сип, сип! - озвалися голоси збоку.
- Лий, Олено, лий!
- За чуба його! Так! Та в зуби! Ще! Краще!
- Ей, Олено, не піддавайся, держи фронт!
- Татяно, вперед! Маж, маж! По затиллю! А тепер в обход! Олено, не дайся! Вперед, Татяно! Бий! Масти! Лий!
По кількох хвилинах в Олени і Татяни з чола спливав піт, а з носа кров...
Ти, Татяно, здається, позбавив Олену і так не дуже великого носа, що?
- Нічого, командире, - байдуже озвався Олена. - До свадьби заросте!
- Ні, то йди вмийся. Розтопи йому, Терешку, снігу...
Стр. 40
Все произведения автора Самчук Улас
|
|
Новинки библиотеки RSS
|
|