Девід Морґан

Вивчаючи чоловіків у патріархальному суспільстві

(c) Morgan, David H.J. Discovering Men. New York - London, 1992. P. 187-221.

(c) Снiгур, Сергiй. 2001, переклад, (нередагована версія).

Переклад виконано в рамках проекту "Перекладацька Майстерня 2000-2001".

Вперше надруковано в: Ґендерний підхід: історія, культура, суспільство...

Очевидні проблеми з другою групою поділів, тому що можна арґументовано довести, що світ не поділений безумовно на феміністів і не-феміністів; часто звучать висловлювання на кшталт: "Я не фемініст, але..." які є не чим іншим, як свідченням існуючої суперечності. Далі, існують проблеми зв'язків між цими двома групами...

Я зробив спробу намітити різні стратегії які мають застосувати чоловіки щоб подолати деякі з цих труднощів. Найголовнішою є читання, або, точніше, перечитування, - критичне і вдумливе перечитування текстів в яких насправді йшлося про чоловіків і маскулінність, але їх рідко визнавали такими і часто стверджували, що вони говорять про людство в цілому...

І все ж ця метафора дещо бентежить. Чи хочуть чоловіки, як здається натякає ця метафора, перетворитися на феміністів? Чи повинні вони перетворитися на феміністів? Або, ширше, чи бажають чоловіки "перетворитися" на жінок, як Дастін Гофман в Тутсі? І як ми бачили, це підіймає нові проблеми. Якщо ми погоджуємося з відкриттями в психології за останні декілька десятиліть, звичайно, з відкриттями в біології, ми повинні помірковано дійти висновку, що між жінками і чоловіками існує дуже мало таких істотних відмінностей, щоб твердити, що решта відмінностей, що залишилися, можуть бути пояснені культурним чинником, і, що, в будь якому випадку, часткові збіги у чоловіків і жінок, і їхні подібності такі вражаючі, можливо навіть більш вражаючі, ніж будь яка існуюча відмінність...

Доведення протилежного схоже відкриє шлях до біологізму і эссенціалізму, а врешті до якогось різновиду песимізму.

Чи є це саме той випадок, коли відповідно згадуваній метафорі, чоловіки і жінки мають труднощі в розумінні одне одного? Саме так, навіть обмежуючись лише соціологічною літературою, можна знайти багато прикладів коли складається враження, що чоловіки і жінки дійсно мешкають у двох різних світах або користуються двома різними структурами розуміння...

(Наголошую, що не рекомендую цього в якості стратегії для дослідження.) Чи "зрозумів" би цей чоловік про що там йдеться? І в якому значенні слова "зрозумів"? Оскільки я ніколи не був присутнім на подібних зборах і не схоже, що колись буду, я не можу відповісти на це запитання навіть приблизно. Але, якщо припустити, що цей наш чоловік достатньо розбирається в британській соціології, гадаю, що в нього не буде складнощів в розумінні великої частини зборів: занепокоєння щодо ґендерного складу різних комітетів, скарги про використання сексистської мови на якомусь із засідань, декілька повідомлень про сексуальні домагання в барі і таке інше...

Очевидно, що ця риса не належить до найкращих. Хоча, перш за все, для того, щоб відповідати позначенню "пихатий", особа мусить мати досить високий статус; шкільні директори, місцеві радники і дрібні політики виглядають найкращими кандидатами. Пихатість асоціюється з користуванням владою, але з використанням безглуздо або неналежним чином...

Більше того, існують протиріччя між різними статусами і характерними рисами, принаймні потенціальні, оскільки при особистих оцінках цих характерних рис часто виникають протиріччя. Найпалкіший прихильник Рембо має трохи завагатися коли побачить комплект клонів Рембо, що сунуть у двері поруч. Вартість якісного аналізу або детальних історичного і літературного досліджень полягає в тому, що вони надають можливість досліджувати ці складнощі і дилеми детальніше...

Я довів, що це є важливим аспектом конструкції маскулінності і, звичайно, патріархату і має бути головним напрямом в дослідженні чоловіка і маскулінності. Проте, нам також потрібно розглянути чоловіків у стосунках з жінками. Можна довести, що конструкції маскулінності, відчуття чоловічості або браку чоловічості виходять на передній план у стосунках з жінками...