Фелікс Лопе де Вега Карпіо

Два сонети

Перекладач: Михайло Орест

Джерело: З книги: Орест М. Держава слова: Вірші та переклади - К.: Основи, 1995

* * *

О нуждо, мати непутяща, злісна

Зухвальства підлого, стида гризького!

Ти ясність розуміння тьмиш убого,

Ще, може, в небезпеці хитромисна.

Машин вигадниця ти славнозвісна,

Твій дім і плід простерся так розлого,

Ти - Аргос і нашіптувачка злого,

Сто раз природі смертній ненависна.

Грабіжник низькодушний, на шляхи ти

Вночі ідеш, прочан щоб убивати,

І любо честь тобі багном укрити.

Одна користь від тебе: хто утрати

Не відав і біди не знав носити,

Той не спроможен і добро пізнати.

Юдита

Звисає з ложа кровію червоне

Плече жорстокосердого тирана,

Що вся його могута окаянна

Не подолала мурів оборони.

Недвижну ткань багряної запони

Рука рвонула, мстою полум'яна,-

I глибина шатра являє тьмяна

Жахливий тулуб, що на лід холоне,

Дебела броня, чаші і напої,

Стіл перекинутий. I спить сторожа,

Що, ненадійна, ще біди не знає.

На мурі - дівчина невинна, гожа,

Народом славлена. Не криця зброї -

В руці у неї голова палає.