Іван Тургенєв

Поріг

Перекладач: Микола Вороний

Джерело: З книги: Вороний М.К. У сяйві мрій. - К.: ВАТ Видавництво "Київська правда"", 2002

Я бачу величезну будівлю. В передній стіні вузькі двері відчинено навстіж; за дверми понура тьма. Перед високим порогом стоїть дівчина... руська дівчина.

Морозом віє та безпросвітна тьма, і разом з льодяною цівкою вилітає з глибини будівлі повільний та глухий голос:

- О ти, що хочеш переступити сей поріг, чи знаєш же ти, що тебе чекає?

- Знаю, - відповідає дівчина.

- Холод, голод, ненависть, глум, погорда, зневага, тюрма, хвороба, навіть смерть...

- Знаю.

- Цілковита зацураність, самотність...

- Знаю. Я готова. Я знесу всі страждання, всі удари.

- Не тільки від ворогів, але й від рідних, від друзів?

- Так... і від них.

- Добре. Ти готова на жертву?

- Так.

- На безславну жертву? Ти загинеш, і ніхто... ніхто не знатиме навіть, чию пам'ять шанувати.

- Мені не треба ні вдячності, ні жалю. Мені не треба імені.

- Чи ж готова ти... на злочинство?

Дівчина похнюпила голову.

- I на злочинство готова...

Голос не зараз розпочав свої запити.

- А чи знаєш ти, - заговорив він нарешті, - що ти можеш зневіритись в тім, чому віриш тепер, можеш прийти до мислі, що помилилась і даремно згубила своє молоде життя!

- Знаю і се. I все ж таки я хочу ввійти.

- Ввійди!

Дівчина переступила поріг - і важка заслона впала за нею.

- Дурна! - проскреготав хтось ззаду.

- Свята! - почулось звідкись у відповідь.