Петер Аліпієв
Поезії
Перекладач: Анатолій Глущак
Джерело: З книги: Автографи: Книга перекладів А. С. Глущака/ Передм. Д. В. Павличко; Худож. Н. А. Дехтяр - Одеса: Маяк, 1988.- 232 с. ISBN 5-7760-0115-3
Каліакра*
Щезає далечінь у молоці небесно-синім,
До виднокола залишила срібний слід вона.
Під гостротою скель.
Під хланню в темряві глибинній.
Під поглядом і думкою -
вода, вода, вода....
Зривається униз
луна з гримливим перегуком.
Орел кружляє, втоплений самотньо ув очах.
Ген-ген зіллялось море
із небесним акведуком
І в хаос перейшло,
в плин журавлиного ключа.
Чи істинним є час
для цих вражаючих заглибин,
Для моху, для повітря,
що прозоро струменить,
Для мороку печер, для плюскотіння хвиль,
для гриви
Вітру, що вплітається в блакить.
Німотність зувсібіч накочується глухо.
А ким тут єсмь, на грані скелі ставши?
Ким єси?
Нікчемністю чи завжди повновладним
людським духом
Над вічним спокоєм і над безоднею грози.
---------------
* Каліакра - мис на болгарському узбережжі Чорного моря.
Після бурі
Ще пригнічений жнивар
гуком, громом, шалом свисту,
а вже сонце з-поміж хмар
сіє тишу золотисту.
І метелик, як раніш,
пахне квіткою на гілці;
тож неспокою капіж
затихає в кожній жилці.
Обтрусили трави страх,
грім-бо раз у раз полохав...
Відлетіло, ніби птах,
пережите щойно - в спогад.
Сніг
Від ранку сніг все сипле, сипле, сипле...
Я сів на тин: нехай душа хоч схлипне.
Я вже тону в засніженім саду,
але сиджу, чекаю, не боюся, -
ще, може, з білим снігом та зіллюся
і в чистоті сніговій пропаду...