Петро Бутурлін

Вірші

Перекладач: Микола Зеров

Джерело: З книги:Микола Зеров. Твори в двох томах. К.: Дніпро, 1990, т. 1,

ЛУКСОРСЬКИЙ ОБЕЛІСК

Кругом Париж - як море гомінливе;

Бульварів плеск, очей і вікон блиск,

I в тих нуртах - Луксорський обеліск

Стоїть самотній, замкнено-тужливий.

Він бачить Ніл і стовороті Фіви,

Де тиша й сон, незнаний люду тиск,

I тільки Ра, легкий крилатий диск,

З небес родючі озирає ниви.

Він па'м'ятає сиву давнину

I фараонів славу голосну -

Льонові шати і полки залізні;

I щастю людському не вірить він,

Бо знає: згодом у новій отчизні

Стоятиме серед німих руїн.

ШЕВЧЕНКОВА МОГИЛА

Над степом зноситься гора-могила;

Земне з землею поєдналось в ній;

Одвічний сон, нерушний супокій

Знайшла собі тут знівечена сила.

Але що смерть?- Як пісня легкокрила,

Мов вітер вольний в спеці осяйній

Несе в майбутнє огневий напій,

Що ним минувшина жила й міцніла.

Побожний гостю! Припади чолом,

З душі зринає радісний псалом,

Хоча від сліз і туманіють вії.

Там дід Дніпро і степ без берегів,

А тут гора, розлогий шум гаїв

I хрест, як символ муки і надії.