Нізамі Гянджеві

Нушірван на полюванні

Перекладач: Василь Мисик

Джерело: З книги: Захід і Схід: Переклади/ К.:Дніпро,1990

Полюючи, мисливці Нушірвана

Поволі віддалились від султана.

Один візир зостався біля нього,

Один лише візир - і більш нікого.

Побачив шах село в степу й озерце.

Село - пусте, як трuворога серце.

Дві курки там ходило серед шляху,

Так тісно йшли, як стало в серці шаху.

Шах запитав:  "Про що вони говорять?

Про що так палко й недоладно спорять?"

На це візир:  "О всемогутній шаху!

Скажу про все, хоч, може, й не без страху:

Ті курки дві - то не звичайні птахи,

Що пробують свій голос, то дві свахи;

Вони про шлюб говорять і про віно,

Що завтра треба дати неодмінно.

"Оте сільце нещасне нам даєш ти,

Зубожене, зруйноване до решти?"

А друга каже: "Ти хіба забула,

Які податки шах бере з аула?

Якби не брав він, я була б заможна,

Тоді б тобі й сто тисяч дати можна!"

Почувши байку про пташину долю,

Шах застогнав і охнув, як од болю,

I, прикусивши палець, мовив тихо:

"Це справді гніт, од нього й курям лихо.

Чи й далі я гнобитиму країну,

Не думавши про смерть і домовину?

Чи й далі я чинитиму сваволю?

Глянь сам, що робиш, глянь на бідних долю!

Чи й далі буду я людей гнітити

I безневинну кров щоденно лити?.."