Артур Конан Дойл

Пістрява стрічка

Перекладач: Микола Дмитренко

Джерело: З книги: Конан Дойл А. Людина з Бейкер-стріт:Повісті та оповідання. - К.:Дніпро,2001

Переглядаючи свої записи про більш як сімдесят пригод Шерлока Холмса, які я вів протягом останніх восьми років, і вивчаючи методи свого друга, я бачу між них багато трагічних, кілька кумедних, чимало дивних, але не можу назвати бодай однієї банальної, бо Холмс, працюючи з любові до мистецтва, а не заради грошей, ніколи не брався за розслідування, якщо справа не обіцяла чогось надзвичайного, навіть фантастичного...

Це було на початку квітня 1883 року. Прокинувшись одного ранку, я побачив, що Шерлок Холмс, уже одягнений, стоїть біля мого ліжка. Як правило, він уставав пізно, але зараз годинник на каміні показував чверть на восьму, і тому я глянув на свого друга не без подиву, можливо, навіть дещо роздратовано, бо сам ніколи не зраджую своїх звичок...

- Дорогий друже, було б шкода з неї не скористатися. Для мене не існувало більшої втіхи, як стежити за Холмсом, коли він займався своєю професійною справою, і захоплюватися його швидкими умовиводами, які, дарма що здавалися майже інтуїтивними, завжди були логічно обгрунтовані. Саме завдяки цьому Холмс і розплутував усе, за що брався...

- А як ви можете пояснити слова вашої сестри про якусь стрічку, пістряву стрічку?

- Іноді мені здається, що це - просто марення, а іноді - що вони стосуються якогось гурту людей, можливо, тих самих циган. От тільки не знаю, чи могли їхні строкаті хустки, що їх вони так полюбляють носити, викликати в сестри таку химерну асоціацію...

I уявіть мій жах, коли минулої ночі, лежачи без сну і думаючи про її страшну долю, я раптом почула в нічній тиші тихе посвистування, яке було вісником смерті сестри. Я схопилася з ліжка й засвітила лампу, але нічого в кімнаті не побачила. Знову лягти спати я не змогла, бо була надто стривожена, тому одяглася і, щойно розвиднілось, вислизнула з будинку, найняла візника біля готелю "Корона", дісталася Лезерхеда, а звідти вранці приїхала сюди з єдиною метою - побачити вас і попрохати вашої поради...

Запало тривале мовчання, під час якого Холмс, підперши підборіддя долонями, не відводив погляду від вогню, що потріскував у каміні.

- Справа надзвичайно складна,- нарешті мовив він.- Мені хотілося б з'ясувати ще тисячу подробиць, перш ніж дійти висновку, як діяти. Проте ми не можемо зволікати й хвилини...

Холмс неквапливо походжав по кімнаті і з гострою цікавістю досліджував кожну річ.

- А що тут? - спитав він, поплескуючи по сейфу.

- Ділові папери мого вітчима.

- О, то ви в цей сейф зазирали, так?

- Тільки раз, кілька років тому. Пам'ятаю, в ньому було повно паперів...

- Ого, а ось ще щось цікаве!

Цього разу його увагу привернув батіжок, що висів у кутку ліжка. Він був складений удвоє і зав'язаний так, що утворювалась петля.

- Що ви про це думаєте, Вотсоне?

- Досить звичайний батіжок. Не розумію тільки, нащо треба було робити на ньому петлю...

- Справа надто серйозна, й ніяких відхилень припускатись не можна. Від вашої слухняності може залежати саме ваше життя.

- Запевняю, я в усьому звіряюсь на вас.

- По-перше, ми обидва - мій друг і я - повинні провести ніч у вашій кімнаті.

Ми з міс Стоунер здивовано втупились у Холмса...