Артур Конан Дойл

Скандал у Богемії

(переклад Миколи Дмитренка)

I

Для Шерлока Холмса вона завжди була "Тією Жінкою", Я майже не чув, щоб він згадував її якось інакше. В його очах вона стояла незрівнянно вище від усіх інших представниць своєї статі. Але навряд чи Холмс відчував і до Айріні Едлер щось схоже на кохання...

Останнім часом ми рідко бачилися з Холмсом: я одружився, і це віддалило нас. Цілковите щастя й чисто сімейні інтереси, що виникають у людини, яка вперше відчуває себе-главою сім'ї, без останку поглинули всю мою увагу. А Холмс, який мав богемні звички й щиро зневажав будь-які форми суспільного життя, й далі мешкав у нашій квартирі на Бейкер-стріт, похований серед своїх старих книжок...

Та крім цих відомостей про діяльність Холмса, що їх я, як і всі читачі, діставав із щоденних газет, я мало що знав про свого колишнього друга й товариша.

Одного вечора - це було 20 березня 1888 року,- повертаючись від пацієнта (я ж бо знову взявся за приватну практику), я потрапив на Бейкер-стріт...

I вона це зробить. Я певний, що неодмінно зробить. Ви її не знаєте, не знаєте її залізного характеру. Обличчя в неї - як у найвродливішої з жінок, а розум - як у найрішучішого чоловіка. Вона ні перед чим не зупиниться, щоб не дати мені одружитися з іншою, ні перед чим!

- А ви впевнені, що вона ще не надіслала фотографії?

- Цілком...

- Без ніяких умов?

- Запевняю вас, за цю фотографію я ладен віддати яку завгодно провінцію свого королівства.

- А на поточні витрати?

Король видобув з-під плаща важку замшеву торбинку й поклав її на стіл.

- Тут триста фунтів золотом і сімсот асигнаціями,- сказав він...

II

Рівно о третій годині я був на Бейкер-стріт, але Холмс ще не повернувся. Хазяйка будинку повідомила мене, що він пішов на початку дев'ятої ранку. Я всівся перед каміном із твердим наміром дочекатись його, хай би скільки довелося чекати. Мене глибоко зацікавило, як він поведе розслідування, бо хоч у цій справі не було нічого похмурого й дивного,- рис, притаманних тим злочинам, про які я вже свого часу розповідав,- але сам характер цього випадку, високе становище клієнта надавали їй неповторної своєрідності...

Там зручний диван. Сюди, будь ласка!

Повільно й урочисто Холмса внесли в Брайєні Лодж і вклали у вітальні, а я тим часом спостерігав за всіма цими подіями зі свого поста біля вікна. Лампи були засвічені, але штори ще не опустили, і я добре бачив Холмса, який лежав на дивані. Не знаю, чи дошкуляли йому докори сумління за ту роль, яку він грав, що ж до мене, то ніколи за все життя сором не пік так мого серця, як у ті хвилини, коли я дивився, з яким співчуттям і добротою клопочеться біля пораненого ця прекрасна жінка, що стала об'єктом нашої змови...

Я мигцем побачив, як там, усередині, метушаться якісь постаті, а ще за мить почув, як Холмс запевняє, що тривога даремна, що пожежі немає.

Протиснувшися крізь юрбу, що не переставала кричати, я вийшов на ріг вулиці і за десять хвилин з радістю відчув, як мій друг взяв мене під руку, і ми покинули місце бурхливих подій...

- Я здогадався.

- В руці у мене було трохи вологої червоної фарби. I от, коли починається бійка, я кидаюсь уперед, падаю, ляпаю рукою по обличчю і перетворююсь на сумне й гідне всякого жалю видовище. Давній трюк.

- Це я також збагнув.

- Тоді мене вносять у дім. Обставини змушують її піти на це...