МИКОЛА       ЧУМАК

150-річчю Харківської
державної зооветеринарної
академії присвячується


ОБРІЙ  НА  КРИЛАХ

ПОЕЗІЇ


ХАРКІВ
200І

ПЕРЕДМОВА
Вибір професії - це вибір своєї долі. Вірне, а чи невірне визначення свого призначення в житті робить людей щасливими або нещасливими...

Все це ми довідуємося із першої збірки його поезій "Спрага", що вийшла друком у 1979 році та другої - "Бджолиний хліб", що виходить друком і віршів, що друкувалися в періодичних виданнях.
З анкетних даних: рік народження 1935, село Стара Рибина Охтирського району Сумської області; 1954 рік - закінчив Мало-Історопський сільськогосподарський технікум за професією зоотехнія; 1954-1957 - служба в армії; 1957-1962 р...

Він висококваліфікований методист, лектор, експериментатор. З-під його пера вийшли друком більше 60 оригінальних наукових праць, в тому числі окремий розділ підручника для ВУЗів. М.І.Чумак вміє керувати науковою роботою молодої зміни: захищена одна кандидатська дисертація, виконуються ще п'ять.

Він - депутат районної ради, член педагогічної колегії району...

Ведмідь, отой хоч лапу ссе,
І то хворіє!
А телятка?
Прийшлось консиліум скликати,
Хоч лікування й не спасе...
Я плентаюсь за ним услід,
А десь казки про Айболіта:
Під деревом -
звірята,
літо...
Іде на ферму Айболіт ...

28.01.1996               Чугуїв

РАЙСЬКІ ЗВУКИ
Тут всьому тиша - булава
Проміння, свіжість і ні звуку...

А ти ще й досі на ногах
У науковім мінареті,
Де явища у ланцюгах
Термінології предметів.
Та вже нестримано бринять
Душі і серця ніжні звуки...
Як тут образити цей рай
Словами грубими науки?
30.04.1999      ХЗВІ

НЕБЕСА
Зіп'ялось на ноги...

Двір роззявив ровом рота
Радощам рясним -
Розродилася природа
Ранком різдвяним!
Сріблом землю засіває,
Свято зве до втіх!
3 неба стовбуром стікає
Соковитий сніг.

13.01.2000                  ХЗВІ

РОЗМОВА З ВІРШАМИ
Тільки сядеш за науку,
Щоб дістатись докторів...

..Мріє наш Ковчег...
І літ безладдя
По піску спливає і в пісок,
А оте твоє зелене плаття
Я усе ловлю серед осок...
2000        ХЗВІ

НАТЯЛЯ
Прибігло босе і голодне,
А мама -
аж кипить уся:
- Ну де ж ти бейкалась сьогодні?
От горе! Грець тебе б не взяв!
От кляті вуличні печатки!
І де вже тут гріха таїть? -
Хова тернові оченятка,
Брудна, розхристана стоїть...

Тут із дівчам ладу нема.
Надворі тихо і красиво,
Надворі сонце і зима.
І ми далеко вже від дому.
- Скоріш очунюйся! -
сміюсь.
Іде дівча у невідоме
Й за руку держиться мою.

1978                ХЗВІ

***
А донька гасає по колу...

Неначе я його беру,
Але бракує сил мені
Відперти вранішню зорю
У павутинні сивому...
Чи й ти примарилась мені
І хто з нас винен - ти, чи я,
Що нас несе в однім човні
Ця нездоланна течія?
І час, і простір день за днем
В чоло різцем впиваються,
Не відпускаючи мене,
Де казка починається...