Даша Худякова


Казка:


Крик-трава

2004р

Багато знаю я казок
І назбирала їх візок,
Розповідала б цілий вік -
Пливуть вони немов потік.

Одну найкращу казку маю,
Й хоч через неї час я згаю,
Все ж розповім, товариші,
Бо діло мені до душі...

Зло заклали у цвіті вишневім,
В невеличкім садочку травневім.

Захворіла невдовзі жінка,
Через те, що невидима стінка
Їй здоров'я і щастя закрила,
Опустивши тяжкі свої крила.

Лікарі не знали, що з нею,
Відбувалися зміни з душею.
Так, потрохи, вона загибала
Та уроки  сновиддя вивчала...

Водиці сусіда нап'єшся
Так на місяць засмієшся.
Не візьми кота на руки
Бо почнуться гіркі муки.


Подивилась жінка здаля
І, тихесенько, знов промовляє:
"Розумій, чоловіче усякі дива,
Є на це у людей, на плечах голова.


III

Чоботар все мружив очі
Та не спав до полу ночі...