І в а н    Ю з и ч

          І     Н     Н     А
                                      Ч  А  С  Т  И  Н  А     Д  Р  У  Г  А

      Щось   тривожне,  -  немов   пiдземний,  наростаючий   перед   землетрусом,   гул,  - з'явилося в суспiльнiй атмосферi пiд кiнець року...

   Велика бiла зала Палацу працiвникiв мистецтв насилу ввiбрала усiх бажаючих. Неждано, з дружиною i почтом, прибув, прилучився до глядачiв, Голова Верховної Ради.
   Вдосталь надивившись у двi попереднi зими на заїжджi вертепи, ми, українцi, цього разу зважились поставити свiй...

   Услiд показали здiбностi, теж карнавально вирядженi, поляки, бiлоруси, росiяни, литовцi.
   Музикознавець i педагог за фахом, найвищий гiсть легко, як у свою стихiю, долучився до дiйства. Виявив хист i в пiснi,  i у танцi, куштував страви, дегустував напої. Бiля нашого столу з кумедною серйознiстю виголосив: "Нехай жие вiльна Україна!"
   Дуже скоро свято виплеснулось за будь-якi строгi рамки...

Колись приїздив до Вiльнюса, ночував у нас вдома - зайвого лiжка не було - на пiдлозi.  Тепер - депутат Верховної Ради.
   Пiд невгамовну канонаду наговорюю на диктофон про щойно бачене. "Сьогоднi розповiмо на мiтингу в пiдтримку Литви".
   Перемовляюсь зi "штабом"...

   Вклинився i незнайомий, з потужним виразним сигналом, передавач. Безперервно транслює популярну легку мелодiйку "Ламбада". В паузах - металевий розмiрений голос по-росiйськи: "Наказом вiйськового коменданта Вiльнюса! Заборонено масовi зiбрання! Заборонено вiдлучатися з робочих мiсць! Заборонено в'їзд i виїзд без спецпропускiв! Заборонено користуватись кiно-, вiдеокамерами, магнiтофонами, фотоапаратами, множильною технiкою...

   Десь близько п'ятої густе механiчне ревiння змушує пiдбiгти до вiкна. Пiдмерзлою на узбiччi дороги травою вiд  телевежi  суне  важкий танк.  Могутнiй ствол гармати, загрозливо похитуючись, нацiлений у бiк зарослого рiдкими кущиками пустиря. Туди такої пори мiг забрести хiба що який безпритульний собака...

   Поближче до трибуни тiсниться група єдiнственникiв". Ось вони - тi, чиїми проханнями про заступництво прикривається армiя.
   Вилощенi диригенти й натхненники скромно тримаються позаду.  На передньому планi - робiтництво. Збiглися прямо вiд верстатiв - у брудних халатах, недоладних комбiнензонах,  внiсши запах поту i  технiчних масел...

До них не знайшли шляхiв полум'янi лiдери "Саюдiса". До українцiв не змогла доступитись культурницько-iнтелiгентська Громада. Залишенi напризволяще, виробили свою мудрiсть - побутову, приземлену, потрапили пiд вплив комунiстичних парторгiв.
  
   Починаються виступи. Слово надається заводчанам: суворо за чергою - симпатикам "Саюдiса" i "Єдiнства"...

  
   Вiйсько, що атакує беззбройних - носiй добра i справедливостi. Тi, хто  постраждав бiля телевежi, самi виннi - нащо було пiдставлятись.  
   - Вiдчуваю, що литовцi хочуть мене знищити, - простодушно звертається до гостей якийсь пiдстаркуватий страждалець...