ХУТІР

1

В грязних вікнах напівпорожнього шинку  раз-за-разом загорялася блискавка освітлюючи майже все приміщення, залишаючи в темряві  найвіддаленіші кути. Від грому полум’я на свічках колихалося, а посуд на полицях трохи дзвенів.


В шинку було тільки п’ять відвідувачів які сиділи за одним столом...

Не промовивши і слова він сів на сусідньому столі, біля компанії. Шинкар підбіг до нього, по дорозі поставши пиво на стіл п’ятірці.


Скоро всі забули про дивного чоловіка, і бесіда повернулася в своє русло. Спочатку вони вели тиху розмову, потім почали сваритися голосно кричати, після чого знову мирилися...

–– А.. ік.. я такого не казав.. ік. Стривай.. ік… так ти…–– його очі розширилися, він розкрив рота щоб сказати, але його заліпила дужа рука.


–– Тихо ти, –– промовив чоловік в чорному зі злостую –– тобі потрібна моя допомога, чи ні?


–– Так.. ік.. Так. –– закрив товстун рота, –– вибач...