Ейрік Даньо


***
МІЙ ЯНГОЛ

Чи готова ти до світосприйняття?
Чи готова ти прийти в моє життя?
І стати назавжди єдиним цілим...
Так чи ні?
Відповідай мерщій мені!
Я так чекав цієї миті...
Так чекав...

Чи готова бути ти зі мною
Теплим літом чи холодною зимою...
В дні негоди чи коли нема погоди...
Так чи ні?
Відповідай мерщій мені!
Я вірним був, ніколи не брехав...

Чи готова ти випробувати долі?
Чи готова ти терпіть нестерпні болі?
Я залишу всіх, щоб поруч бути.
Ти готова?...

Чи готова скуштувати ти отрути?
І померти, як Ромео та Джульєтта
Така вендета ...


А я помру, якщо зрадієш ти
Або зостанусь.
(щоб тебе, мій Янгол, обрести)

/She\'s the beautifies/
/By universe/

***
КАВА

вже ранок. дощ тихенько пада на вікно
я налию кави. без цукру. як в кіно
я налию цю отруту, щоб не спати
щоб продовжити життя, щоб знати
все(що так хотілося про каву)

вона така лукава і гірка
вона...вона завжди тепер така
і буде всім великий гріх
якщо без неї в шлунку перетнуть поріг
без неї(без злої та гіркої кави)

щодня отак ми день у день живем
щодня цю каву п\'єм та п\'єм
мов наркомани-без дози кофеїну
не зможемо щодня так гнути спину
помри!!!(нікчемна чорна кава!)

кава. чотири букви, чотири макові стеблини
чотири бісові дитини
немов адреса в нікуди
можливо, треба нам туди піти???
у гості(до кави в гості)

у чашці чорна жига -кава
така підступна, груба і лукава
така гаряча і сумна...
що загубила тут вона!?
мабуть, любов(вона гірка, як сльози)

Присвячується тим, хто мав, але програв.

***
Весні...

Знімає речі, лускає, ховає
Таємний зміст своє наявне "Я"
І знов до мене долинають
Твої пророчі та прості слова.

Тоді, коли ми бачились востаннє
Я був навколо - ти була одна
Дивилась, думала, вагалась
Шукала те, чого уже нема.

Не оживе, загусне, затвердіє
Моя любов, твоя остання мить
Рука твоя бере мою за руку
І так зворушено, так лагідно тремтить

Всі речовини виливались з мозку:
Червона, сіра, біла рідина
А ти мовчала і дивилась
Як я вмираю, мовчки йду до дна

Мій шепіт був гучніше грому
Мій крик тонув у вирі сну
Я вірив, я чекав, напевно
Таку, як ти , омріяну весну
***
БАЙКА

сіре місто
все спітніле від дощу
майже північ,
а я до тебе йду...
як намисто, теплі зорі миготять
так цікаво: чому вони горять???

знову сумно і погано на душі
ти чекаєш...
вже годину...
в самоті
я іду до тебе, зачекай
свої сльози ти від мене не ховай

є нагода запитати -
так питай!!!
є нагода випить чаю -
наливай!!!
з дьогтем? з медом? вирішай все ти
тільки знай: якщо піду-прости...

Аніті з Києва присвячується

***
КАВА

вже ранок. дощ тихенько пада на вікно
я налию кави. без цукру. як в кіно
я налию цю отруту, щоб не спати
щоб продовжити життя, щоб знати
все(що так хотілося про каву)

вона така лукава і гірка
вона...вона завжди тепер така
і буде всім великий гріх
якщо без неї в шлунку перетнуть поріг
без неї(без злої та гіркої кави)

щодня отак ми день у день живем
щодня цю каву п\'єм та п\'єм
мов наркомани-без дози кофеїну
не зможемо щодня так гнути спину
помри!!!(нікчемна чорна кава!)

кава. чотири букви, чотири макові стеблини
чотири бісові дитини
немов адреса в нікуди
можливо, треба нам туди піти???
у гості(до кави в гості)

у чашці чорна жига -кава
така підступна, груба і лукава
така гаряча і сумна...
що загубила тут вона!?
мабуть, любов(вона гірка, як сльози)

Присвячується тим, хто мав, але програв.

***
ПЛУТОН

вибач, але я повинен з\'ясувати
хто заважає мені спати?
хто випромінює яскраво так неон?
мабуть, це є космічне тіло...
це - плутон...

вибач, та я повинен дослідити
куди і як він може долетіти
можливо, його батько Посейдон
а він є сином...
син - Плутон.

вибач, та мені потрібно знати
до чого ця планета буде спонукати!
коли я йду через перон
мені ввижається, що ззаду
йде Плутон...

....(!?)...

Вибач, та мені набридло вибачатись!
Я хочу з ним тепер зостатись!
Щоб він міг дати мені свій закон.
Я йду за ним
Бо він - ПЛУТОН

Присвячується Неллі Хупперу, Сьйону та Гаю Сігсворсу.

Щиро Ваш, Ейрік Даньо.