Творчість

               Wellen, Marina, wir Meer! Tiefen, Marina, wir Himmel.
               Erde, Marina, wir Erde, wir tausendmal Fruhling, wie Lerchen,
               die ein ausbrechendes Lied in die Unsichtbarkeit wirft.

      "Elegia fn Marina Zwetajewa-Efron"
                                                         R.-M. Rilke
                  

На сьомій октаві перетворитись
в пісню,
злетіти щосили
шукати за мрієй
початок, і думати
ніч, може дві,
кидаючи погляд у зорі
далекі, прекрасні й холодні.
Мов птах, свої крила розтавити,
з вітром
пірнати в безодню
яскравих думок.
Захлинутись повітрям
і дихати, дихати...
Напруживши м'язи,  дивитись
на відчай із посмішкой в серці,
яке, наче море, узмозі ковтнути
спокійно весь бруд,
і чистим залишитись
хоч би поверхньо.
І танком брак слів затулити.
На мить закохатись в погоду квітневу.
Навіки у космосі сім залишитись
перевтілюватись,
долаючи все: deja vu й нічну втому,
і радість і смуток,
щоб знову і знову
ставати прекрасним.

22.07.02