Ти нанизав на гілочки бажання
Й розвісив сохнуть вчора на вітру,
Сипуче сонце з'їло все кохання -
Димок отруйний на вустах зітру.

Ти просмалив всі іскорки чекання
Й намазав гідність вдало на батон,
І блідне щирість, мокра від кохання,
Затиснув в коло металевий сон.

P.S. Лещата рвуть нервово напівсерце,
Регоче змій у вирі каруселі,
Чорніє кров в затемненому скельці
І тонуть в ній крихкі уламки скелі.