Анна Вірська

Через тебе, через тебе
Що не день втрачаю спокій.
Я б зорю дістала з неба
Моїй пташці кароокій,

Я б мереживом цілунків
Огорнула твої плечі,
Твої руки - жала з трунком, -
Два крила твої лелечі,

Я би смуток в твоїх віях
Відігріла у долонях...
Але нас не зрозуміють.
Нас напевно "нє догонят".

Бо колись, на тім світанні  
Біс мої підслухав мрії -
От і не судилось Анні
Народитися Андрієм.

А тому - лети під небо,
Вільна, сильна, недосяжна.
Не моя ти - і не треба,
Це вже вічність - і не страшно.