Лідія Романенко

Із збірки "Осінь"

Ти далеко...
І навіть не в відстані справа,
Ти далеко...
Не розвіє думки мої твоя мова.
Ти далеко...

Все життя б віддала,
Щоб приблизити тебе до себе,
Щоб почути слова
І побачить печальнії очі.
Я не сплю, як сова -
Мій супутник безсонії ночі.

Я хотіла тебе забути,
Із птахами відпустити у вирій -
Та не можу без тебе я бути -
Не пускають тебе мої мрії.

Бачиш, осінь вже на дворі
І жовтіє листя.
Відчиняю тобі двері -
Ти не йдеш з мого обійстя.

Я боюся, що ти зникнеш,
Станеш чимось буденним для мене.
І думки мої скоро поникнуть,
І не буду я думать про тебе...

Я завжди хочу, щоб ти був зі мною.
Навіть так, як зараз є.
Я живу лише тобою,
Не залиш же ти мене.