Акакій Церетелі

Поезії

Перекладач: Микола Бажан

Джерело: З книги: Микола Бажан. Твори у чотирьох томах. Том ІІІ. Переклади. К.:Дніпро, 1975

Імеретинська колискова

Спи, малий мужицький синку, спи, моя забаво!

Хилиш сонно ти голівку, тиху й кучеряву,

До грудей своєї неньки припадаєш мляво.

Спи, мій синку, іав-нана, іав-нанінао!

Каже мати:- Мій коханий, радосте єдина!

Рученятами голубиш ти мої коліна.

Я побачу ще, як з тебе виросте людина,

Як батьків недоля рабська зміниться для сина!

Зірка в тебе інша! Людське ти здобудеш право!

Іав-нана, вардо-нана, іав-нанінао!

Вірю я, що інша доля богом тобі дана,-

Будь одважний, працьовитий, уникай обману,

Щоб не плакала за тебе матінка кохана.

Зрозумій, що ти не маєш над собою пана!

Не лякайсь! Тобі я правду мовлю величаво.

Іав-нана, вардо-нана, іав-нанінао!

Путь твоя лягає, любий, вільна та широка,

І тебе не подолає панська лють жорстока.

Хай посліпнуть очі ката, злого кровосмока!

Бог спасе тебе від горя, від лихого ока.

Чи тобі приємно слухать, що кажу ласкаво?

Іав-нана, вардо-нана, іав-нанінао!

Поруч з сином можновладця сядеш ти у школі,-

Доклади ж, прошу я, синку, всіх зусиль та волі,

Щоб від панського нащадка не відстав поволі,

Щоб довів, що син селянський - кращий в їхнім колі.

Ти братів своїх врятуєш, змучених криваво!

Іав-нана, вардо-нана, іав-нанінао!

Урядовці нас мордують, нами володіють,

Нас ні слухать, ні балакать з нами не воліють:

Женучи на працю, лають, люто скаженіють,

Та вони тебе, мій синку, лаять не посміють!

Годі зносити образи! Де ти, наша славо?

Іав-нана, вардо-нана, іав-нанінао!

Мій маленький соловейку, мій трояндний цвіту!

Пильно слухай колискову пісню сумовиту,

Скоро вже діждусь на неї я твого одвіту,-

Ти прокинешся, пізнаєш гіркість цього світу.

Ти пізнаєш, як дурити може світ лукаво!

Іав-нана, вардо-нана, іав-нанінао!

1864

Пісня матері

Дев'ять місяців носила

Я тебе в своєму тілі,

У стражданнях породила

І зростила у знесиллі,

Ти це знай, дитя кохане,

І не будеш дивувати,

Що ніхто з жінок не стане

Так любить, як рідна мати.

Батька змінять на дружину,

Буде й для вдови заміна,

Тільки матір в домовину

Забере любов до сина.

Мисль її летить до нього,

І для нього серце б'ється.

Ради сина дорогого

Все віддасть і не здригнеться.

З дня, як ти пішов із дому,

Від турботи серце ниє:

Леле! Хто ж твою утому,

Голод, спрагу й біль розвіє?

Може, у боях поляже

Син мій, зранений стрілою,-

Ран його не перев'яже

Рідна матір після бою.

Може, виклювали круки

В тебе очі журні й тьмяні,

І без владаря з розпуки

Заіржав твій кінь-мерані?

Може, десь гніздо пташине

Вже твоїм волоссям слане?

Хай же матір птахом стане

І, як птах, до тебе злине!

1875

Робітництву

Робітництво! Прославляю

Ваші руки, потом змиті!

Вся земля - це ложе ваше,

Ваш покров - з небес блакиті.

Мучить голод вас і холод,

Спека вас огнем спалила,

Та ніколи не хиталась

Ваша міць і ваша сила.

Розум ваш, ясний і чистий,-

Він збагнув, що не подоба

Трудареві бути в рабстві,

Мов уярмлена худоба.

Ви не скаржитесь безсило,

Ви ховаєте страждання,

Ви не хочете від інших

Чути марні вболівання.

Так!.. Надія твердо радить:

"Будьте поки що терплячі,

Та, коли усі відчують

Спільні прагнення гарячі,

. . . . . . . . . .

. . . . . . . . . .

. . . . . . . . . .

. . . . . . . . . .1

Не втрачайте ви надії,

Що путі торує в світі

Робітництво! Прославляю

Ваші руки, потом змиті!

27 квітня 1880 р.

1 Царська цензура заборонила друкувати строфи, позначені

крапками, їх і досі ще не розшукано і

не відновлено. (Прим, ред.).