Аміраніані

Аміраніані (Фрагменти з епосу I тис. до н. е.)

Перекладач: Василь Мисик

Джерело: З книги: Захід і Схід: Переклади/ К.:Дніпро,1990

І

Аміран, Бадрі з Усубом у сирітстві виростали.

Хто з добром до нас приходив, ми тому допомагали,

Хто нам зло чинив, того ми безпощадно розоряли...

Спостерігши Амірана, сполошився девів рій,

Але всі йому всміхнулись, страх приховуючи свій.

Пиво в келиху підносять, повне жаб, отруйних змій.

Він поїв і став нудитись, хоч одсунув той напій.

Девам на вогні тим часом пирога спекла їх мати.

Розломила. Що ж було в нім? Людські голови і ноги!

Аміран, таке уздрівши, від жалю почав ридати,

А братам здалось, що плаче він од страху та тривоги...

Але там він втратив

бороду і чуба. Брати сказали йому:

"До осмаленого, хлопче, ти подібний поросяти.

Бороди і чуба збувся, щоб мішок як слід напхати!"

Раптом вони побачили, що лисиця, скупавшисъ у воді, оновила свое хутро.

Аміран скупався в тій воді, і у нъого знов з'явилися борода і чуб...