Ангелюс Сілезіус

Двовірші

Перекладач: Михайло Орест

Джерело: З книги: Орест М. Держава слова: Вірші та переклади - К.: Основи, 1995

* * *

Бог - це вогонь в мені, а я є світло в нім:

Чи не в єднанні ми, над все близьке близькім?

* * *

Є тільки я і Ти - і як нема нас двох,

То небо падає, і Бог уже не Бог.

* * *

Спинись! Куди біжиш? В тобі є Бог і рай.

В жаданні марному їх інде не шукай.

* * *

Ні, Бог не спочивав і не трудився він:

Його спочив є чин, діла його - спочин.

* * *

З любові йде краса, і божий лик дістав

Від неї поваб свій, інакше б він не сяв.

* * *

Любов до Бога в дім, не стукавши, іде,

А ум і суд тонкий надворі довго жде.

* * *

Я в смерть не вірю, ні! Вмираю я всякчас,

Втім, ліпше я життя знаходив кожен раз.

* * *

Тут в Бога я течу, ще струмінь часу; там

Блаженства морем я - безвічним - стану сам.

* * *

Безумний трудиться; а мудреця високий

I прешляхетний чин: любов, вглядання, спокій.

* * *

Людино, сутня стань: бо, як впаде земне,

Загине випадок, а сутнє не мине.

* * *

Мій друже, чим ти є, всякчас не будеш ти:

Із світла в світло ми всі маємо іти.

* * *

I небеса малі, і світ мені тісний:

Де простір буде ще і шир душі моїй?

* * *

О маєстате мій! Я вічності є син,

Природи володар, престол усіх вершин.