Бруно Ферреро

Спів польового цвіркуна

Переклад за  виданням:  Bruno Ferro.Spiev swierszcza polnego.

Krotkie opomiadania dla ducha. Wydawnictwo

Salezjanskie. Warszava, 1995.

ПОЛЬОВИЙ  ЦВІРКУН  I  МОНЕТА

Один мудрий індус мав приятеля...

А міланцеві лестило, що має такого екзотичного приятеля.

У якийсь момент, на площі святого Вавила, індус затримався і спитав:

- Чи чуєш те, що я зараз чую? Міланець, трохи здивований, нагострив слух, але змушений був відповісти, що чує шум міста.

- Тут поблизенько співає цвіркун, - запевнив індус...

Тієї ж миті чотири

чи п'ять осіб обернулися і подивилися у той бік.

- Ну як, бачив? - спитав індус. - Супроти цвіркунової пісні дзенькіт монетки прозвучав зовсім тихо. А стільки білих його почуло.

Ці коротенькі історії, що оповідаю тобі, схожі на спів цвіркуна у місті. Хочу попросити тебе, аби ти бодай на хвильку прислухався до голосів, на які ми всі перестали звертати увагу...

Я не фантазія, не щось, що з'являється тобі у снах. Я жінка і хочу, аби ти прагнув мене як дружину, як матір наших дітей, яких колись народимо.

Вони розійшлися.

Чоловік ствердив:

- Отак ще один сон розтанув ув імлі. А жінка зітхнула:

- I що мені з чоловіка, який зробив з мене фантазію, мрію?

(Ґібран)

ШЛЯХЕТНЕ ДЕРЕВО

Росло колись дерево...

Іж мої плоди, забавляйся у моєму затінку і будь щаслива.

- Я вже завелика, аби лазити по деревах і бавитися, - відповіла дитина. - Хочу мати гроші. Чи можеш мені їх дати?

- Мені так прикро, - мовило дерево. - Я не маю грошей. Маю лишень листя і плоди. Збери ж мої плоди і продай їх у місті. Так отримаєш гроші і будеш щаслива...

Але ти можеш пообтинати мої гілки і збудувати собі з них дім. I тоді будеш щаслива.

Дитина пообтинала геть усі гілки і забрала їх зі собою, аби збудувати собі дім. А дерево було щасливе.

Довгий час дитина не навідувалася. Коли знову з'явилася, дерево було сповнене щастя і ледве могло говорити...

Поважайте себе.

Виявляйте співчуття до інших.

Будьте увічливими. Любов не припускається поганих манер.

Відкривайте у людях добрі і гарні риси, навіть тоді, коли вони роблять усе, аби це приховати.

Не бійтеся розходжень і сварок: лише мертві г байдужі ніколи не входять у суперечку...

Ба більше, на своїх будинках вони почепили таблички з написами: "Тут мешкають християни".

Кожен знав, що в такому домі йому завше подадуть руку допомоги.

Нарешті, всі ви будьте однієї думки, співчутливі, братолюбні, милосердні, смиренні. Не платіть злом за зло чи лайкою за лайку, а навпаки, благословляйте, бо ви на те покликані, щоб успадкувати благословення...

ПІД ПІЧЧЮ

Молодим людям, які приходили до нього вперше, раббі Бунам розповідав історію вчителя Езекії, сина Єкеля, що з Кракова.

По багатьох роках тяжкої праці (що, проте, зовсім не порушило його віри в Бога), йому приснився сон, ніби він мусить податися до Праги, аби там, під мостом, що провадить до королівського палацу, шукати скарб...