Естебан Мануель де Вільєгас

Сапфічна ода

Перекладач: Михайло Орест

Джерело: З книги: Орест М. Держава слова: Вірші та переклади - К.: Основи, 1995

Свіжих всіх гаїв дорогий сусіде,

Квітнів радих всіх споконвічний гостю,

Подих, повний снаг, ти єси Венери,

    Ніжний зефіре!

Знай же всю мою ти любовну тугу,

Ти, що скарг моїх голоси вбираєш!

Знай, безстрашний будь - і моїй коханій

    Мов, що конаю.

Біль мій - він колись був близький Філліді,

Він смутив її, бо колись Філліди

Я спізнав любов,- а тепер її я

    Гніву боюся.

Хай боги в своїм спочуванні отнім,

Небо хай святе в невимовній ласці

Спинять сніг в той час, коли ти літаєш,

    Щасний зефіре!

Хай вага сумна навісної хмари

Пліч твоїх легких не торкне ніколи

В час світань гірських - і гради недобрі

    Крил не поранять.