Генадзь Буравкін

Поезії

Перекладач: Анатолій Глущак

Джерело: З книги: Автографи: Книга перекладів А. С. Глущака/ Передм. Д. В. Павличко; Худож. Н. А. Дехтяр - Одеса: Маяк, 1988.- 232 с. ISBN 5-7760-0115-3

* * *

Заморських страв не міг би їсти,

Бо не смакує це мені.

Я звичний до такого тіста,

Що тільки в нашій стороні,

Його вчиняли в пущі синій

При світлі ярих громовиць...

Було, безжалісно місили

Важенні руки чужаниць*,

Його і рвали, й розпинали,

І люто кпинили над ним,

Не кмин чи цукор докладали,

А сльози з попелом гірким.

Але воно - усім на диво -

Перетерпіло глум і зло,

Те запашне темнаве мливо

Без дріжджів, а таки - зійшло.

Хоч різних вилюднів чимало

Тут побувало за віки,

На цьому тісті поламали

Захланні ікла хижаки.

---------------

* Чужаніца - зайда, чужинець, приходько

(білорус.).

* * *

Як би в місті гарно не було,

Про культуру що не говори,

А поетів нам дає село,

Мов за довоєнної пори.

Певне, необхідно для почину,

Щоб над головою хлопчака

Не стихав ні днини спів пташиний,

Повеніла синява лунка.

Бо нового слова прагнуть струни,

Лиш торкне їх вітер боровий

Ніжними смичками диво-руні,

Язичками листя і трави.

Для поета вкрай потрібно, вірте,

І в космічні звихрені роки,

Щоб співало птахою повітря,

Біля стежки мріли васильки.

* * *

Хтось пильнує на синицю,

Дехто ловить журавля...

А мені таке й не сниться -

Тільки предківська земля.

Тільки пісня, тільки мати,

І тужний чаїний крик.

Зроду я не був багатим

І до розкоші не звик.

Ні скарбів мені не треба,

Ні наїдків на столі -

Тільки хліба, тільки неба,

Щастя жити на землі.