Гліб Пагірєв

На все життя

Перекладач: Анатолій Глущак

Джерело: З книги: Автографи: Книга перекладів А. С. Глущака/ Передм. Д. В. Павличко; Худож. Н. А. Дехтяр - Одеса: Маяк, 1988.- 232 с. ISBN 5-7760-0115-3

Знов болить моя давнішня рана,

Знову лікоть мені рознесло...

Ні, здається, ми зважили рано,

Що минуле з водою спливло.

Все утримує пам'ять солдата,

Кожен день чимось в душу запав:

Вибухає знов поряд граната,

Знов спрацьовує клятий запал.

Мов ударили чим під коліна,

Прохромив чийсь підступний рожен

І пішов, і пішов я по стінах

Вдовж траншеї, гамуючи крен.

Не боліло, а сила страшенна

Гнула долу і вперто, і зло;

І човном захиталась траншея,

І мене, мов на вирвах, несло.

Але поки ішов - як бувало,

Розриваючи пута біди, -

В напівпам'яті глухо лунало:

"Не впади. Не впади. Не впади".

Біль спроквола ввійшов, не одразу.

Я долонею рану закрив

І повторював мовчки ту фразу,

Мов співав на забутий мотив.

Пригадаю: на спаленім полі

Ще суріпа цвіла де-не-де.

Лейтенант, перегнувшись од болю,

В ближній тил потихеньку бреде.

Він майбутнього чітко не бачить

І не знає всього до пуття:

Як він руку свою ще поняньчить,

Ще поносить, як хворе дитя.

...Не забулись те літо донині

Й того болю криваві сліди.

Вже довіку його не покине:

"Не впади. Не впади. Не впади".