Христо Ботев

Поезії

Перекладач: Павло Тичина

Джерело: З книги: Зарубіжна література: Хрестоматія.- К.: Освіта., 1992.

Елегія

Скажи, мій народе, ти, люду мій чесний,

Це хто тебе в рабській колисці гойдає?

Чи той, що спасителю в муках у хресних

Ребро копієм простромив по-звірячи,

Чи той, що весь час тобі хитро співає:

"Терпи, бо спасеться-бо тільки терплячий"?

Чи, може, намісник який їх,- він зветься

То сином Лойоли, то братом Іуди,-

Що брата продасть і в душі не здригнеться,

Для бідних же люті придумує муки -

Новий кірджалі? Ах, для нього ні люди,

Ні батько...

А так уже вірим в скотинячу зграю -

Яка ніби й щастя нам дасть і свободу!

Хаджі Димитрій*

Живий він, живий є! Там на Балкані

Юнак лежить, стогне, підпливши весь кров'ю.

Ох мука, під серцем в глибокій у рані!

А й сам же ще молод, при повнім здоров'ю...

Удень його крильми осіняє орлиця,

I вовк йому кротко облизує рани;

Над ним і сокіл, юнаків птиця,

Як брат-охоронець, близький, жаданий.

Настане вечір - місяць засяє,

Вгорі у зорях небосхил повисне;

На горах вітер з лісом розмовляє,-

Балкан співає гайдуцьку пісню...