Євтим Євтимов

Поезії

Перекладач: Анатолій Глущак

Джерело: З книги: Автографи: Книга перекладів А. С. Глущака/ Передм. Д. В. Павличко; Худож. Н. А. Дехтяр - Одеса: Маяк, 1988.- 232 с. ISBN 5-7760-0115-3

"Искра"

"Искра" - це зерна крутий засів.

"Искра" - це зірниця промениста.

Прапор і зачин нових часів -

Ленінська непереможна "Искра",

Вже й мене покликала тепер

на дороги єдності та правди.

Я стаю - як ленінський кур'єр! -

у шеренги тисячні назавжди.

Хай горять розбуджені сонця,

де маршрути пролягли орлині.

"Искру" понесу в людські серця,

а не в тріщини поштових скриньок.

В ті краї, де чутно дзвін заков,

в ті порти, де гне нужда гнітюче...

Леніне, дозвольте, я прийшов

за снагою пломінких доручень.

Хто це каже, ніби я не встиг,

народився, нібито запізно?!

Голос "Искры" й нині не затих,

він лунає пристрасно і грізно.

Бурха ватра ленінських ідей,

землю осяваючи велику.

Загубанський поруч з нами йде, -

ми кур'єри "Искры" вже навіки.

"Искра" - це зерна крутий засів.

"Искра" - це світання променисте.

Прапор і зачин нових часів -

Ленінську непереможну "Искру" -

я несу мов пісню і пароль

не лише від Варни до Одеси:

іскрівський кур'єр - найвища з доль,

серце людства - іскрівська адреса.

* * *

Соснові рамена. Дві птахи співочі.

Чарує з вершин мелодійна кайма.

Вони невгавають. І знати не хочуть,

Чи є слухачі у цей час чи нема.

Напевне, ці двоє тут найголосніші...

Що, чорні вітри загуділи здаля?

Для себе співають пташки на узліссі,-

Щасливо притихла велика Земля.

* * *

Схились березовим серпанком

Ізвечора над чуйним сном.

І стань зорею на світанку,

Що заіскріє над чолом.

Стань птахою, виспівуй дзвінко

І знов поклич у путь мене, -

Хоч в кожну мить ти спершу жінка,

Що поєднала все земне.

* * *

Лягло на трави жовте листя,

Про осінь нагадало знов...

Та наші почуття весняно-чисті:

Ще не збідніла полум'ям любов.

Не страшно розлучатись на світанні:

Коханню ми належимо всякчас,

Воно не ляже попелом на грані -

Нема ні крихти тлінного у нас.