Іван Тургенєв
Поріг
Перекладач: Микола Вороний
Джерело: З книги: Вороний М.К. У сяйві мрій. - К.: ВАТ Видавництво "Київська правда"", 2002
Я бачу величезну будівлю. В передній стіні вузькі двері відчинено навстіж; за дверми понура тьма. Перед високим порогом стоїть дівчина... руська дівчина.
Морозом віє та безпросвітна тьма, і разом з льодяною цівкою вилітає з глибини будівлі повільний та глухий голос:
- О ти, що хочеш переступити сей поріг, чи знаєш же ти, що тебе чекає?
- Знаю, - відповідає дівчина.
- Холод, голод, ненависть, глум, погорда, зневага, тюрма, хвороба, навіть смерть...
- Знаю.
- Цілковита зацураність, самотність...
- Знаю. Я готова. Я знесу всі страждання, всі удари.
- Не тільки від ворогів, але й від рідних, від друзів?
- Так... і від них.
- Добре. Ти готова на жертву?
- Так.
- На безславну жертву? Ти загинеш, і ніхто... ніхто не знатиме навіть, чию пам'ять шанувати.
- Мені не треба ні вдячності, ні жалю. Мені не треба імені.
- Чи ж готова ти... на злочинство?
Дівчина похнюпила голову.
- I на злочинство готова...
Голос не зараз розпочав свої запити.
- А чи знаєш ти, - заговорив він нарешті, - що ти можеш зневіритись в тім, чому віриш тепер, можеш прийти до мислі, що помилилась і даремно згубила своє молоде життя!
- Знаю і се. I все ж таки я хочу ввійти.
- Ввійди!
Дівчина переступила поріг - і важка заслона впала за нею.
- Дурна! - проскреготав хтось ззаду.
- Свята! - почулось звідкись у відповідь.