Колін Вільсон

Паразити Свідомості

Присвячується Августові Дерлету, який підказав авторові тему цієї книжки Перед тим як померти, я мушу знайти спосіб сказти про все те важливе, що є в мені і про що я досі не говорив,- це не любов і не зненависть, не жаль і не презирство, це сам шалений подих життя, що приходить здалеку і вносить у людське буття широчінь та могутню незворушну силу нелюдських істот...

До пізнішого видання 2012 року включено стенограму розмови, що її записав Леслі Пурвізон 14 січня 2004 року, з украпленими в неї матеріалами двох Остінових статей для часопису "Історичний огляд" та його передмови до книжки Карела Вайсмана "Роздуми над історією".

Нове наше видання зберігає весь попередній текст і доповнюється найсвіжішими матеріалами з так званої картотеки Мартінуса, яка багато років була в розпорядженні місіс Сільвії Остін, а тепер міститься у Світовому Історичному Архіві...

Але, зауважмо, не це було нашою метою. Ми намагалися вмістити до книжки весь дотичний до цієї теми матеріал і сподіваємося, що слушність такого підходу стане очевидною, коли Північно-західний університет закінчить публікувати "Повне зібрання творів" Гілберта Остіна.

Г. С. В. П.

Колледж св. Генрі, Кембрідж...

Шукаючи відповіді на запитання, що непокоїли мене, я звернувся до історії. А знайшовши відповідь, відчув, що мені хочеться заподіяти собі смерть. Бо згідно з історією все це було неминуче. Цивілізація ставала деда- лі обважнілішою і мала врешті-решт занепасти.

Все це, звісно, так, але ж існувала сила людського самовідновлення...

А всі наступні події лише підтверджували мій здогад.

Почалося з дослідів, які я проводив з мескаліном та лізергіновою кислотою44 для лікування промислово-виробничого неврозу. Дія цих наркотиків мало чим відрізняється від дії спиртного чи тютюну і покликана "відпружити" нас. Людина, перевтомлена роботою, перебуває в напрузі і не може позбутися її вольовим зусиллям...

Тоото людина неспроможна відірвати очей від навколишнього світу. Звідси ще одна звичка - не помічати краси, зосереджуватись переважно на практичних питаннях. Ці звички так глибоко закорінені, що вино чи тютюн не можуть захитати їх. А от мескалін може.

Він сягає найатавістичніших рівнів і знімає мимовільні напруження, які роблять людей рабами навколишнього світу та власної нудьги...

Сказати по правді, я ще мало пізнав себе:

я відкладав, і слушно, цю справу надалі. Мені часто спадало на думку, що людське життя цілковито грунтується на аксіомних для нас передумовах. Дитина сприймає батька-матір та свою домівку як свою безперечну власність, як щось саме собою зрозуміле; згодом вона починає усвідомлювати свій нерозривний зв'язок з країною та суспільством...

Вони ледачі і воліють спиратися на підвалини. Чоловік може бути відчайдушне сміливим, самобутнім математиком і водночас по-рабському залежати від своєї дружини. Він може бути могутнім мислителем і водночас страшенно тішитися шанобою учнів та друзів. Одне слово, люди ніколи не ставлять під сумнів усіх своїх підвалин; вони ставлять під сумнів лише деякі з них, а до решти й далі ставляться, як до чогось незмінного й непорушного...

Я не ставив запитання, де я був до свого народження чи де буду після смерті. Про свою смерть я не задумувався; її таємницю я збирався "дослідити пізніше".

Зазнавши поразки, паразити дісталися до цих глибинних "котвиць" моєї особистості й заходилися розхитувати їх. Ясніше я не годен пояснити того, що діялося...