Мігель де Сервантес Сааведра

Поезії з роману "Дон Кіхот"

Перекладач: Микола Лукаш

Джерело: З книги: Від Бокаччо до Аполлінера/Переклади/ К.:Дніпро,1990

Амадіс Гальський

Дон Кіхотові Ламанчському

О ти, чиї пригоди невеселі

Нагадують мою біду немало,

Коли ридав з одчаю я бувало,

Страждаючи один на Бідній Скелі;

Ти, що гасив жагу в гіркім джерeлі,

Кого розпука слізьми напувала,

Кого земля з землі ж і годувала,

Не з мідної чи срібної тарелі,-

Будь певен в тому, що на віки вічні,

Допоки в небі у красі величній

Погонить коні Феб золотокудрий,

Твій подвиг буде в людях найславніший,

Твій рідний край між інших найсильніший,

А твій творець - над всіх у світі мудрий...

Сеньйора Оріана

Дульсінеї Тобоській

Хотіла б я, прекрасна Дульсінеє,

Щоб висився в Тобосо замок мій;

Змінявши Лондон на приют сільський,

Спочила б я і тілом, і душею.

Якби могла я мрією твоєю

Доповнити веселку власних мрій

І глянути, як лицар вірний твій

Летить у бій, подібний до Арея!

Якби я цноту вберегти могла

Від Амадіса, як уберегла

Ти від свого ідальго Дон Кіхота!

Всі заздрили б незаздрісній мені,

А я жила б щасливо день при дні,

Не відаючи, що таке гризота...

Несамовитий Роланд

Дон Кіхотові Ламанчському

Великий ти, хоча й не володар,

Із перів пер, вояк над вояками,

Звитяжець, не звитяжений віками,-

Страшний усім могутній твій удар.

Я знавіснів від Анджеліки чар

І у світи подався із нестями;

Блукаючи за дальніми морями,

Приносив жертви славні на олтар...