Музафер Дзасохов

"Пропав на фронті безвісти..."

Перекладач: Анатолій Глущак

Джерело: З книги: Автографи: Книга перекладів А. С. Глущака/ Передм. Д. В. Павличко; Худож. Н. А. Дехтяр - Одеса: Маяк, 1988.- 232 с. ISBN 5-7760-0115-3

Пам'яті батька Шошигко

"Пропав на фронті безвісти

                       ваш чоловік..."

Прийшла із горем в саклю та година,-

І мати втратила ночам безсонним лік,

Стрічала день риданнями родина.

Душі нестишний біль -

            шість невмолимих слів:

Вдовина доля і судьба дитяча.

Для нас камінним був

             давкий сирітський хліб,

Хоч "сироти" не мовилось неначе.

"Пропав на фронті безвісти

                     ваш чоловік..."

Почувши плач, на землю сходив вершник.,,

А в мене не вкладалось в голові:

Чом вірили в той лист беззастережно?

Пройшли роки. Мовчить сумний листок,

Мені не прояснилося минуле:

Де батько мій ступив останній крок?

Чому пропав за безіменним гулом?

"Пропав на фронті безвісти

                     ваш чоловік..."

Війна завжди жорстоко промовляє,

Забравши батька-воїна навік.

Він передати сину не встигає

Батьківський передсмертний заповіт -

Слова хрипкі, урочі та гіркаві,

З якими мужньо умирав джигіт,

Проллявши кров на чужодальні трави.

"Пропав на фронті безвісти

                     ваш чоловік..."

Та постають запитання уперто:

Хто підіклав йому під голову башлик.

Чи вгамував він спрагу передсмертну?

Як згадував у маренні Кавказ?

Чи встигнув вимовить моє наймення?

В якому місці зір його погас?

Хто висипав на гріб землі прощальну

                            жменю?

"Пропав на фронті безвісти

                     ваш чоловік..."

Болючий спадок перейшов до сина:

Я пережив уже батьківський вік,

Та не зійшов ще на його вершини.

Він дивиться з портрета на стіні

В такі трагічно-несходимі далі,

Які верстати випало мені

То в радощах, то у щемкій печалі.

"Пропав на фронті безвісти

                     ваш чоловік..."

Зустрівши на дорозі мою матір,

Схиляє голову колишній фронтовик,

А дівчина перестає співати...

І я не можу дописати вірша:

Бо синові болить таке довічно.