Михайло Дудін

Вірші

Перекладач: Анатолій Глущак

Джерело: З книги: Автографи: Книга перекладів А. С. Глущака/ Передм. Д. В. Павличко; Худож. Н. А. Дехтяр - Одеса: Маяк, 1988.- 232 с. ISBN 5-7760-0115-3

На світанні

Життям пересповита тишина.

По листю дощик -

                розсипом пшона.

В ріці полонка місяця тремка.

На місяці лінивий сплеск линка.

Йдуть на галявйну боровики -

Прилипла глиця на круті боки.

Почувся хруст яєчка звіддаля:

Це появилося нове пискля.

Озвались тричі півні зувсібіч,

Закінчуючи співом

                вірш і ніч.

Без вороття

Все починається на кручі,

У поєдинку двох начал,

Де сиві хвилі, ніби тучі,

Летять на кам'яний причал.

Знов давній парус рветься з місця,

Щоб не спинятися ніде.

І невідомість, як невіста,

Усміхнено обручку жде,

І вже од вогнища домівки

На несходимі рубежі

Зове надією мандрівка,

Мов співом кревної душі.

Світ супокою - мов неволя.

Тож буруном проклався слід -

'Знімає руки з весел доля.

І починається політ.

Летиш орбітою крутою

За міжпланетне сповиття...

І бранцям подорожі тої

Нема й не буде вороття!

Оглядаючись на життя

Я рівноваги не стрічав

Прекрасного й мерзоти, -

В поєднанні цих двох начал

Завжди свої незгоди.

Але на захист грішних нас

Живе від сотворіння

Святий, невичерпний запас

Любові та сумління.

Ланцюгова реакція

Коли тобі стає нестерпно важко,

Найперше - це зроби добро людині,

Яку біда зігнула ще страшніша.

І легше буде душі випрямляти:

Твою - спочатку, потім - ту, стражденну,

Якій добром ти сили долучив,

А далі все, як і годиться, піде:

Від посмішок обох враз повидніє в сутінках,

Світанок стане ближчим на два кроки,

І дві зорі над грізним океаном

Засвітяться, і мореплавця впертого

І цього разу обмине погибель.