Олексій Недогонов

Вірші

Перекладач: Анатолій Глущак

Джерело: З книги: Автографи: Книга перекладів А. С. Глущака/ Передм. Д. В. Павличко; Худож. Н. А. Дехтяр - Одеса: Маяк, 1988.- 232 с. ISBN 5-7760-0115-3

Джерело

У тихих книжкових палатах

схиляв у задумі чоло,

у фразах добірно крилатих

Кастальське шукав джерело.

На відкуп жерцям і поетам

віддав я дозвілля і сон...

З колишнім, їй-бо, пієтетом

згадав це на марші колон,-

тоді, як пробили тараном

границю

і вийшли на Прут,

тоді, як двигтіли Балканом

і раптом змінили маршрут,-

і мозку крутнулося жорно:

"У Греції Джон - не рідня...

Це б танковий корпус

                   - по горло!-

й постане Парнас за півдня..."

Та змерхли всі міфи Еллади

за сиві чотири доби:

у штурмі зчорніли солдати,

не мавши в баклагах води.

І я у пекельній жаготі

зневірився в тім джерелі.

Поет,

отупілий в піхоті,

я звик - є калюжі гнилі,

болітця у трупній заразі,

де мух достобіса падких...

Вода ця

в оглушливій спразі

святіша Касталій усіх.

Я пив оту воду на півдні,

веселу,

дзвінку, як вогонь, -

в ту мить у лякливім прозрінні

лице затуляв Аполлон.

1944

Роса благословення

Дві війни я пройшов у піхоті

під началом твоїм, Аполлон.

Я спізнав і атаки в болоті,

й закривавлені нари в санроті,

ще й болючої музи полон.

Я об кулю таки не спіткнувся,

Певно, писано так на роду -

двічі вижив

і двічі вернувся

під зорю, як завжди, молоду.

Вранці вмитий росою урочно,

музі гніву не ставлю в вину,

що навиворіт вдяг я сорочку,

перед тим як іти на війну.