Омар Хаям

Рубаят

(Переклад Василя Мисика)



--------------------------------------------------------------------------------

1

Цей гордий небосхил, байдужий лиходій,

Ще жодному із нас не підживляв надій:

Де знайде зігнуту під тягарем людину,

Іще один тягар він накидає їй...

Якщо від нього й гріх, чому мене він хоче

В день суду ввергнути в палаючі глибини?







5

Настало свято. Злих думок воно

Немало зборе.

Підчаший ллє у піалу вино,

Ясне й прозоре.

Намордник посту, молитов оброть

Це свято зніме

Із тих ослів, що ждуть його давно...

Одна душа жива за сто Кааб дорожча!

Чому ж ідеш до них? Шукай душі живої!







9

Коли у небуття і ймення наше кане,

Не згасне сонечко у небі полум'яне.

Нас не було, та світ не був від того гірший;

Він не погіршає й тоді, як нас не стане...

.. ти п'яний, Боже!







103

Гончар голів людських - своє він знає діло:

Витворні чаші він виготовляє вміло.

Він на обрус життя нам перекинув чашу -

Й замкнув під нею все, що тисне душу й тіло.







104

З твоєю ласкою не побоюся блуду,

З твоїм світильником зніму з очей полуду...

I потай мовив глек: "Колись я був так само

Людиною, а ти - ти будеш глеком, друже".







109

О ти, що розум наш тобі не бачить краю!

Побожний я чи ні - тобі байдуже, знаю.

Я п'яний від гріха - й протвережаюсь тільки,

Коли надію я на тебе покладаю!







110

О жителі могил, чиє безживне тіло

На прах розсипалось, на попіл спопеліло!

Яким же то вином аж до Страшного суду

Вас небо загодя так страшно обпоїло?







111

Зустрінься з милою, не забарись

Прогнати клопіт, що їй серце стис...

А я на стінку жбан з хмільним вином поставлю,

Хоч би й мене, як жбан, повісили на плоті.







115

Красуне, як мій сум, ти довговічна будь!

Ти знову ласкою мені зігріла путь.

На мене мимохідь ти позирнула й зникла.

Чи не за правилом: зроби добро й забудь?







116

Я часто п'ю вино, але без перепою...

Коли усіх п'яниць поглинуть має пекло,

Хто ж із людей тоді зуміє в рай дістатись?







208

Найкраще пить вино у віці молодім,

Укупі з милою, з товаришем своїм.

Цей ненадійний світ на сон і пустку схожий,

I пить без просипу - єдине щастя в нім...

Мій вид гранатовий зробився попелястий.

Чотири підпірки і дах мого буття

Вже похилилися й загрожують упасти.







213

Про вчора не гадай - воно навік зів'яло,

Про завтра не журись - воно ще не настало.

Минуле й завтрашнє - підпора ненадійна!

Живи хвилинами, бо в тебе їх так мало!







214

Це так, ніколи я тверезим не буваю

I в Ніч Призначення дарма часу не гаю:

На бочку спершися, уста в уста із кухлем,

Я шию глечика із рук не випускаю...

219

Таємне виявить, що в зошиті моїм,

Це значить голову занапастить. А втім,

Не бачу й гідних я серед людей учених,

Щоб те, що знаю я, переказати їм.







220

У мене тайна є - і тайну ту єдину

Я зараз виявлю (прости мою провину):

Тебе кохаючи, я ляжу в домовину,

Тебе кохаючи, у небеса полину!







221

Не заздри іншому, щодня веселий будь!

Забудь усе, що в нас добром і злом зовуть!

Тримайся келиха і локона коханки,

Бо й не зоглядишся, як дні твої минуть!







222

Хоч Небеса у дар тобі цей світ дають,

Відома мудрому його облудна суть...