Поль Клодель

Тьма

Перекладач: М.Драй-Хмара

Джерело: З книги: Антологія зарубіжної поезії другої половини ХІХ - ХХ сторіччя (укладач Д.С.Наливайко).- К.: "Навчальна книга", 2002.

Я тут, а вона там; кругом усе в мовчанні й тьмі жахливій,

нас просіває Сатана крізь решето. Ми - нещасливі.

Я мучусь, мучиться вона, і ніякісіньких шляхів

помежи нами; і від неї немає - ні руки, ні слів.

Нічого - тільки ніч німа і всюдисуща, ніч страждання,

де гасне творчість, де гризе страшне, нездійснене кохання.

Я слух напружую, але я сам!.. Мене сповняє жах...

Я чую голос, мов її, і покрик у чиїхсь устах.

Я чую тихий вітерець, і волос дибиться з розпуки:

спасіть її - над нею смерть! із пащі вирвіть у Звірюки!

І прикрий присмак смерті знов застряг в зубах, наповнив рот.

Як нудно! Шанець! - хочеться блювать... І знову поворот.

В точилі бувши, сам душив я грона за безумства й дуру

і сміхом вибухав вночі, від муру ходячи до муру.

Невже ж отой, хто очі дав, мене не вгледить без очей?

Невже ж отой, хто вуха дав, мене не вчує без ушей?

Я знаю: де буяє гріх, там здобіль милосердя неба.

Це князя світу час прийшов, - молитись і благати треба.