Роберт Гейнлейн (Хайнлайн)

Ляльководи

Розділи 04-05-06

4

Прокинувся я вже в сутінках. Кімната, в якій я був, мала справжнє вікно - Відділ платить добре і я міг дозволити собі маленькі розкоші. Я дивився назовні, спостерігаючи як оживає з приходом ночі столиця. Огинаючи меморіальний комплекс, йшла вдалину ріка; Було літо й вище за течією, за межею округу, у воду додавали флуоресцин, і від цього ріка світилася вночі переливами рожевого, бурштинового, смарагдового й яскраво-вогняного кольорів...

Але сьогодні в мене виникло таке відчуття, наче це "востаннє". Тільки не від краси стискало горло - від розуміння, що там, внизу, під покривом м'якого світла - люди, живі люди, особистості, і всі зайняті своїми звичними справами, люблять, сваряться; як кому подобається - коротше кожний робить, чорт забери, що йому хочеться, як кажуть, під виноградником своїм і під своєю смоківницею, і будь-хто не зазнає страху...

Хоча оригінал дивний: де там дефіс, а де тире здогадатись важко].

Подумавши про це, я дав клятву: якщо переможуть паразити, я краще загину, але не дозволю такій тварині їздити в мене на спині. Агентові Відділу це не складно, досить відкусити ніготь, якщо руки зв'язані або ще щось, є безліч інших способів...

Слухаю.

- Мені потрібен Старий.

Коротка пауза, потім:

- З особистої справи чи службової?

- Мабуть, з особистої.

- З особистих питань я вас з'єднувати не стану, а всі службові можете вирішувати зі мною.

Дуже хотілося сказати, що я про нього думаю, але мені вдалось стриматися і обмежитись розривом зв'язку...

Я і Мері можемо подати у відставку безпосередньо зараз. І це цілком серйозно.

Мері скинула брови, але промовчала. Старий теж довго мовчав і нарешті вичавив втомленим голосом:

- Готель "Палмглейд" на півночі Майамі-Біч.

- Їдемо.

Я замовив таксі, й ми піднялися на дах. Дотримуючись моїх вказівок, водій зробив гак, пролетівши над океаном, щоб не гаяти час у густих транспортних потоках над Кароліною, тому добулись ми досить швидко...

- У Білий дім? - з надією запитала Мері.

- Що? Коли ти підростеш? У вас немає чогось такого, що могло б переконати Президента.

- А... а що ж тоді?

- Не знаю. А якщо тобі чого-небудь на думку не спадає то краще поки помовч.

У Старого була машина, і на зворотному шляху мені довелося нею кермувати...

- А він?

- Сем чистий.

Старий обмацував нас поглядом, і я, зізнатися, ще будь-коли не відчував себе таким близьким до смерті.

- Задерти сорочки! - наказав він з похмурим виглядом.

Ми підкорилися, і Мері виявилася слушною. Я почав сумніватися, чи зрозумію я сам, що відбулося, коли в мене на спині виявиться паразит...

Старий жестом відігнав нас вбік.

- Забудьте про Джарвіса.

- Але...

- Досить! Якщо його взагалі можна врятувати, то кілька хвилин погоду не зроблять. У будь-якому випадку... - Він замовк. Я теж промовчав, оскільки і так знав, що Старий має на увазі: коли мова йде про безпеку Сполучених Штатів, життя співробітника Відділу коштує нічого...

Президент частенько використовував його як буфер.

Ні, в даний час з Президентом зв'язатися не можна. Ні, передати повідомлення теж. Ні, містер Макдоно не перевищує своїх повноважень. Старий не входить у список винятків, якщо такий взагалі існує. Так, містер Макдоно, безумовно, готовий організувати зустріч...