Семонід

Найвища в світі влада й присуд...

Перекладач: Андрій Содомора

Джерело: З книги: Золоте руно. З античної поезії: Збірка.-К.: Веселка, 1985.

* * *

Найвища в світі влада й присуд, хлопче мій,

У Зевса-громовержця. Як захоче він,

Так і керує. Смертні - ті без розуму.

То й живемо, як трави, й не вгадаємо,

Яку для кого долю приготовлено,

Надія всіх нас живить і довірливість

У марних пориваннях. Той на день якийсь

Чекає, цей - на рік, який по колу йде.

А далі - все спочатку: знову кожному

Ввижається багатство, дружба з Плутосом.

Та ба! Один піддався кволій старості,

Хоч до мети вже наближався. Іншого -

Хвороби облягають. Той, подоланий

Ареєм, поринає в млу Аїдову.

А ці, по морю гнані буревіями,

Ідуть під сиві хвилі, а могли ж таки

Й на суходолі жити та й біди не знать.

А є такий, що в зашморг лізе самохіть

І добровільно з сонцем розлучається.

У кожного свій клопіт. Чи злічив би хто

Смертей всілякі види й описати б міг

Усі їх болі й муки? Тож, повір мені,

Біди не варто накликать, а трапилось -

Не треба наріканнями примножувать.