Сергій Давидович

Планета привидів

      

Переклав з білоруської Радій Радутний

      

      

      Від перекладача.

      Повістинка, між нами кажучи, не дуже...

Але це обізвався не той, усім відомий навколоземний космос, освоєний та переосвоєний землянами, а далека таємнича галактика, відомостей про яку у наукових картотеках майже не було. Сигнал летів з чорної безодні через мільярди кілометрів й безодню часу.

      Але одна справа - отримати вістку від далеких і невідомих розумних істот, друга - вникнути у сутність сигналу, розшифрувати його...

Перейшовши "екватор" третього тисячоліття, людство  не лише вдосконалило свої взаємовідносини, ___ їх до повної гармонії, але й паралельно досягнула вершин науково-технічної думки.

      Ось чому розшифровка таємничого сигналу була не лише гострою потребою сучасності, але й справою честі кожного науковця...

А це вже непогано! Єдине, що доведеться - то це сидіти у корабля досвіту й не висувати носа, щоб не отримати по ньому...

      І ось могутній корабель завис над поверхнею планети Аскал, висвітлюючи прожекторами те місце, де повинну була відбутися посадка.

      Випускаючи довгі, як у павука ноги-опори, корабель поволі розпочав спускатися, здіймаючи вогненними струменями від двигунів хмари усього того, що виявилося на місці посадки...

      - Удачі нам! - ледь видушив з себе схвильований Іван, ховаючи змокрілі очі.

      Командир зробив запис у "бортовому журналі" - ця традиційна назва перейшла здавен до спеціального комп'ютера, який фіксував усі події, що сталися під час подорожі...

      Це ж треба - варто лише відчинити один герметичний люк, потім, зачинивши його, розгерметизувати ще одні двері - і...

      Іван порушив "сон" товариша й звернувся до нього, бо чув, що й він вовтузиться та зітхає.

      - Нема сили чекати! Хочеться вийти, оглянути планету, познайомитися з усіма й усім...

.. Ми все зробимо, що ви загадаєте...

      - Давно б так! - розслабилася охорона, смакуючи перемогу.

      Порівнявшись із задраєним люком катапульти, Ісаєв скомандував:

      - Увага! - й натиснув на своєму міні-комп'ютері відповідну клавішу...

Капсула мала відповідний ресурс автономного лету, що забезпечували могутні батареї, герметичну оболонку й взагалі являла собою міні-корабель.

      Темрява й безгучність лету капсули дозволили астронавтам непримітно віддалитися від корабля й розтанути в небі.

      Розлючені охоронці, остерігаючись за свої голови, всіма способами пробували виламати люк, впевнені, що полонені знаходяться за ним, сховавшись від переслідування...

      - Ху-у-х! - лише й видихнув Іван.

      - Ну що, знімаймо шоломи та як слід підкріпимося! - запропонував командир вже полишеного корабля.

      Лише тепер Іван завважив, що живіт його підтягнувся до спини...