Сергій Хугаєв

Діди

Перекладач: Анатолій Глущак

Джерело: З книги: Автографи: Книга перекладів А. С. Глущака/ Передм. Д. В. Павличко; Худож. Н. А. Дехтяр - Одеса: Маяк, 1988.- 232 с. ISBN 5-7760-0115-3

Шатром нависло дерево в дворі...

А тінь його упала, наче бурка.

Під деревом зібралися старі

Та й наслухають голубиний вуркіт.

Прошкує сонце знов за перевал.

А дід надсилу патерицю струже.

За іграшку і плуг був, і кинджал

Рукам, тепер повільним і недужим.

То задзумить в очах осино страх,

Який печаллю одлітає тихо,

А то поштиву прямоту папах

Захилитає збадьорілим сміхом.

Покпинять, пожартують навзаєм,

Як безтурботні пастухи у горах:

- Та ти ще з немовляти став курцем...

- Спалахував ти завжди, ніби порох!..

Але діди замовкнули-таки;

Проходять мимо зграйки молодечі.

Чи у житті не збочать юнаки?

Чи добру ношу завдадуть на плечі?

Чи сварами свій рід не осоромлять?

Чи ставитимуть справу вище слів?

Чи пошанують звичаї батьків

І неповторність світу усвідомлять?

Замислились під деревом діди...

Нехай мужніє молодість щаслива

Їй прокладати впевнені сліди

До врожаю, до гідності, до дива.

...Лягає листя килимом до ніг -

Говорить дерево зі стариками.

З високими, погожими думками

Їх спільна осінь стала на поріг.