Шеррі Ортнер

Чи можна зіставити жіноче з чоловічим так, як зіставляють природу з культурою?

Перекладено за виданням: Sherry B. Ortner. Is Female to Male as Nature Is to Culture? // Woman, Culture, аnd Society / Rosaldo, Michelle Zimbalist, and Louise Lamphere, eds. - Stanford University Press, 1974...

З огляду на це, "жінка" пропонує нам розглянути одну з найсуперечливіших проблем. Вторинний статус жінки в суспільстві є однією з безперечних універсалій, загальнокультурним фактом. Проте в межах цього загального факту певні, визначені культурою, погляди на жінку й способи символічного її зображення надзвичайно різноманітні і навіть взаємосуперечні...

В цій праці я намагатимуся показати логіку культурного мислення, що припускає неповноцінність жінки; намагатимусь продемонструвати, наскільки переконливою є ця логіка - інакше-бо її б ніхто не підтримував. Я також намагатимуся розглянути суспільно-культурні джерела цієї логіки, щоб показати, де знаходяться приховані можливості для змін...

Так вона доходить до суті справи:

У цьому ключ до розгадки всієї таємниці. На біологічному рівні вид підтримує своє існування лише шляхом відтворення, однак таке відтворення - це, власне, повторення того самого Життя у різних формах. А людина, лише вдосконалюючи Життя своїм існуванням, забезпечує повторення Життя: перевершуючи себе саму, творить цінності, що забезпечують будь-яку цінність чистого повторення...

Ця думка відкриває шлях до усвідомлення кількох важливих речей. Тут йдеться, наприклад, про велику загадку того, чому чоловіча діяльність, яка несе з собою знищення життя (мисливство, війна), часто вважається престижнішою, аніж здатність жінки до народження, до творення життя. В межах запропонованої Сімоною де Бовуар системи розуміємо, що не саме вбивство є важливим і цінним аспектом мисливства й війни, а швидше абстрактне (суспільне, культурне) походження цих занять, як протиставлення природності процесу народження: "Тому що не у творенні життя, але якраз у ризикуванні життям людина вивищується над твариною; ось чому людство пов'язало вищий статус не зі статтю, яка народжує, а зі статтю, яка вбиває"16...

Жінка спілкується не лише з представницями своєї статі, а також і з чоловіками. Як каже Леві-Стросс: "Жінка ніколи не могла стати лише і тільки знаком, оскільки навіть для світу чоловіків вона все-таки є особистістю і оскільки, будучи означеною як знак, вона [все-таки] повинна вважатися творцем знаків"17...

Водночас те, як говорять про жіночі риси, безумовно відіграє потужну і важливу роль в культурному процесі. Тому що відносно неопосередковане спілкування знаходиться, в якомусь сенсі, в нижній частині спектра духовних функцій людства і радше є включеним і партикуляризуючим, аніж переважаючим і синтезуючим; проте цей вид спілкування знаходиться також у вищій частині цього ж спектра...

Кожне суспільство повинно мати категорії, вищі за особисту відданість, але кожне суспільство також повинно виховувати в усіх його членів чуття вищої моральної єдності понад і поза цими суспільними категоріями. Отже, хоча духовний підхід, який здається типовим для жінок і полягає у схильності нехтувати категоріями і шукати "спільність" з іншими38 безпосередню й особисту, може, з одного боку видатися низькокультурним, але він одночасно притаманний найвищим рівням культурного процесу...

Якщо ми не збираємося погоджуватися з ідеологією біологічного детермінізму, тоді, як мені здається, пояснення можна давати лише з посиланням на інші універсалії культурної ситуації людства. Таким чином, загальні основні принципи дослідження (хоча, звичайно, тут не пропонується якесь конкретне вирішення) були визначені наперед самою проблемою, а не якоюсь схильністю з мого боку до глобального абстрактного структурного аналізу...