Свята Тереса Авільська

Глоса

Живу я поза колом днів,

Бо я з любові умираю,

Бо в Господі я пробуваю,

Що вибрати мене схотів

I в серці, яко дар дарів,

Поставив речиво нестерте,

Що я вмираю: щоб не вмерти.

I цей союз благий, святий,

I ця любов, жива підмога,

Моїм вчинили бранцем Бога.

Але тому, що бранець мій

Спаситель, все в душі моїй

Такою мукою розжерте,

Що я вмираю: щоб не вмерти.

О ні, задовга течія

Життя, вигнання - невблаганне,

Тяжкі темниця і кайдани;

Їх скинути жадаю я;

І так росте жада моя,

I болем серце так роздерте,

Що я вмираю: щоб не вмерти.

Життя, тобі доходить край!

Не докучай же, гинь у тлінні!

Бо що ж лишиться по кончині,

Як не життя, утіха, май?

Потіш мене, не покидай,

Бо так тебе я прагну, смерте,

Що я вмираю: щоб не вмерти.