Цьотка (Алоїза Степанівна Пашкевич)

Грайка (Сопілка)

Перекладач: Микита Шаповал

Джерело: Літературно-науковий вістник, 1909, річник XII, том XLVIII, книжка X, с. 141.

Багато співав би, так силу вже втято,

     І рветься струна за струною,

Хоч ще ж не замерла і пісня завзята,

     Хоч думка за думкою ходить за мною.

Багато співав би, так смерть каже: "Годі!",

     "В труну,- мені,- лагодься",- каже...

Гей, рвіться ви, струни! чи се нам пошкодить?

     Ми разом в могилу поляжем...

Може, ось із ліри та вийде вербиця,

     З порваних струн - квітоньки білі,

Може, весною під тінь веселиться

     Будуть збиратися дітоньки милі...

Може, хто з діточок вріже сопілочку,

     Доню розбитої ліри -

Й так заспіває та зрізана гілочка,

     Що всякий почує мій одголос щирий.

Батьківські струни, рано розірвані,

     Знову озвуться, мов дзвони,

Пісня, що смертю була вже увірвана,

     В серці дитячому гучно задзвоне.

Й разом під темною сею вербою

     Вільне обізветься слово,

Пісня могутня, широкая піде луною -

     Ліра живе моя знову!