Валері Петров

Регулювальниця

Перекладач: Анатолій Глущак

Джерело: З книги: Автографи: Книга перекладів А. С. Глущака/ Передм. Д. В. Павличко; Худож. Н. А. Дехтяр - Одеса: Маяк, 1988.- 232 с. ISBN 5-7760-0115-3

З автоматом, з орденом, в погонах,

прапорцем - скеровуючий жест.

Мимо їдуть маршові колони -

ти серйозно віддаєш їм честь.

Підійшов і плутаю, як можу,

наші та російськії слова.

Усмішка яка у тебе гожа!

Схилена уважно голова.

Я хвилююсь (чи скажу тямущо):

радість є у серці відтепер

в кожного болгарина, тому що

ви рідніші за братів й сестер.

Згадую: збережені нелегко

приймачі вмикали в пізній час.

Голосами дикторів далеких

промовляла Партія до нас.

Хоч були масштабів різні шкали

мап стареньких - хто яку дістав, -

пальцями тремтливими шукали

звільнені й незвільнені міста.

Ми писали пристрасні листівки,

в партизани йшли серед зими...

Друзів в тюрмах побувало скільки! -

багатьох, нема серед живих.

Та прийшла із вереснем свобода,

вистраждана й дорога така.

Ти ж - як символ мужнього народу,

юнко з прапорцями у руках!

За тобою  - врожаї колгоспів,

щедрі рудні, ферми естакад,

трактори і заводські колоси -

гордість і могуть Країни Рад,

Леніна я бачу в Мавзолеї, -

чує вождь о будь-якій порі

гул боїв,

        що двиготить землею,

шепіт переможних прапорів.

Бачу - Горький серед піонерів,

З Комсомолом в ногу йде поет.

I на заздрість селекціонерам

Мічурін груші кидає в кашкет.

Бачу обриси нової ери:

Ви скорили полюс і тайгу.

Безпритульний вийшов в інженери,

і читає Пушкіна тунгус.

Бачу рядових і генералів -

їхня слава, як вулкан, кипить,

ордени зоріють і медалі

вогневієм вікопомних битв.

Чорних днів - ніколи нам не знати,

живемо у світлі мирних мрій!..

Може, я захоплений занадто?

Ти мій настрій, юнко, зрозумій!

Зрозумій, що слів не вистачає -

радістю онімлені вуста.

(Й вірші ці, провину відчуваю,

краще б написав через літа),

...Знов, зачувши поруч гул моторний,

прапорцем зробила звичний жест.

І тобі, хоча не маю форми,

як військовий, віддаю я честь.