Вільям Карлос Вільямс

Дерева Боттічеллі

Перекладач: В.Кухалашвілі

Абетка

дерев

тьмяніє

у пісні листя

схрещені

лінії тонких

літер що промовляють

зима

і холод

осяяний

яскраво

зеленим

під дощем і сонцем

точні й прості

закони

гілок прямих

змінюються через

болісні

сумніви кольору

щирість

усмішок кохання

аж доки оголені

речення

не рухатимуться наче

жіночі руки під тканиною

і не славитимуть

таємничо і пристрасно

літню владу

кохання

влітку пісня

співається сама собою

й мелодія заглушає слова.