Вільям Тенн

Недуга

----------------------

У сріблястій місячній імлі

Науково-фантастичні оповідання та повісті

Київ, "Веселка", 1986

Вперше цей твір було опубліковано на http://www.ukrcenter.com

Переклад Лариси Боженко

----------------------

Відкриття зробив росіянин Микола Бєлов, який і повідомив про це на зореліт...

Земляни були переконані, що вони єдині на запилюженій льодяній планеті. Дізнавшись, що це, може, й не так, О'Брайен раптово відчув гострий напад клаустрофобії. Здалося, ніби опинився у тихій просторій залі університетської бібліотеки, скупчивши увагу на дисертації, а навколо повно гомінливих першокурсників, які щойно закінчили писати твір з літератури...

Отож-бо!..

О'Брайен відкашлявся і стримано спитав:

- Живі марсіяни?

- Звісно, ні. Звідки візьмуться живі, коли на планеті не залишилося ніякої атмосфери? Хіба що лишайники та два-три види піщаних червів, ми таких уже бачили біля корабля. Останні марсіяни померли, мабуть, мільйон років тому...

Сполучені Штати мають продемонструвати всьому світові, що вони згодні брати участь у спільній науковій експедиції, принаймні, так само щиросердно, як і росіяни. З другого боку, важливо, щоб супротивник, майбутній ворог, не зміг, використавши спільні завдання, дістати якусь істотну, вирішальну перевагу, щоб, наприклад, на зворотному шляху захопити космічний корабель і замість Бенареса приземлитися десь у Баку...

А який пароль у росіян? "Обстріляно Кронштадт?" Втім, що казати, дуже буде весело, якщо хтось допуститься серйозного промаху.

Цілком можливо, що Смейзерс і є той самий офіцер військової розвідки. Після його докору про надто приязне ставлення до Бєлова це виглядає вельми природно. "Я правильно зробив, що не вступив у суперечку, - думав штурман...

Тому членам екіпажу з найнижчим коефіцієнтом розумового розвитку теж мав стати американець. Таким американцем виявився помічник головного інженера - Том Смейзерс. Знову-таки нічого особливого. Коефіцієнт лише на якусь мізерію нижчий, ніж у наступного по порядку, хоч сам по собі відмінний, рідкісно високий коефіцієнт...

І за все відповідає він.

Але біля каюти капітана, вже було взявшись за ручку дверей, він стенув плечима. Хіба не однаково? Як казав товстун Шнейдер: "Припустимо, через тиждень хтось іще залишиться живим..."

Власне, міжнародне становище на Землі і те, чим воно загрожує мільярдам людей, їх тут зовсім не обходить...

Він доручив Гураніну нашвидкуруч обладнати перед машинним відсіком камеру для опромінення.

- Всі, хто доглядає хворих, одягатимуть скафандри,- наказав він.- Перш ніж повертатися в машинний відсік, ставати під променевий душ найбільшої потужності. Лише після цього дозволяється зняти скафандр і приєднатися до інших...

Ви знаєте не гірше від мене, що місяців через вісім-дев'ять, не більше...- капітан обірвав себе на півслові. - У мене болить голова,- тихо мовив він.

Усі підхопилися, навіть ті, хто цілий день доглядав хворих.

- Ви впевнені? - з відчаєм у голосі спитав Гуранін.

- Авжеж. Видно, цього нікому не уникнути...