Володимир Солоухін

Вірші

Перекладач: Анатолій Глущак

Джерело: З книги: Автографи: Книга перекладів А. С. Глущака/ Передм. Д. В. Павличко; Худож. Н. А. Дехтяр - Одеса: Маяк, 1988.- 232 с. ISBN 5-7760-0115-3

Стріла

В очах багрова тінь полуди,

Здригнулась в замаху рука...

Ти увійшла стрілою в груди -

Ось, нижче лівого соска.

Полинув далі клекіт брані,

А я тамую крик і дрож:

Вже не рубака - з нею в рані,

Та й вихопить її не мож.

Сповзу з коня, розкину руки.

Стріла тремтить на вітерці.

За сон міцний, недовгі муки -

Спасибі влучній тій руці.

Пісочний годинник

І

Цей годинник з вигляду сонливий,

Струмінь - як тоненький волосок

Ледь не перерветься, миготливий...

Зверху товщею наліг пісок.

Долічить піщинки неспромога,

Не знайти такого мудреця.

Цівочка пилинок справді вбога:

Вік їй витікати до кінця.

А піску немов не убуває

За скляним футляром угорі.

Тільки з осереддя проглядає

Ямка, ніби зморшка на корі.

Сіються піщини - в цім причина,

Ллються в нижню відхлань мелькома.

Може, то спливають не піщини:

Глянь-поглянь - хвилини вже нема!

Мить за миттю падають і гинуть.

Що би не робив ти - все одно.

Безперервного страшного плину

Сповільнить нікому не дано.

Ти в кіно, на пляжі, в турпоході,

Граєш в шахи, пробуєш пиття,

Спиш, їси... Миттєвості - в роботі.

Жодній вже не буде вороття.

А життя тече. То ніч, то ранок.

Любиш. Пишеш. Звідав сто маруд.

Забарився, знов проспав світанок...

Рік пропав!

В годинника - свій труд.

Плач не плач - а прилад не розчулиш.

Викинеш? Зупиниш? Схаменись!

Прірвою униз перевернули

Цей годинник. - щойно ти родивсь.

ІІ

Поїздові здається, що земні краєвиди

Мчать повз нього,

Ковзають за вікнами,

Пливуть, похитуючись улад,

Ніби все втікає безповоротно

В минуле -

Навіть якогось кущика

Жодними зусиллями не повернути

А піщинкам у пісочному годиннику

Здається, що скляні стінки

Весь час линуть кудись угору:

Ніби тчеться безконечна нить.

Збігають, струмують оболонки зі скла

І жодна сила

Не спроможна їх зупинить,

Нам, які живуть на землі,

Здається, що рухомий час,

Деколи він повзе,

Шкандибає, тягнеться,

Ледве чи не зупиняється,

А інколи летить на всіх парусах.

В залежності від того,

Що ми робимо самі,

Ми -

Поїзди, що мчать крізь земні краєвиди

Ми -

Піщинки, що сипляться

В годинникових корпусах.