Яків Полонський

Вірші

Перекладач: Микола Вороний

Джерело: З книги: Вороний М.К. У сяйві мрій. - К.: ВАТ Видавництво "Київська правда"", 2002

І. Музика вічності

З тьми вічності музика вмить розляглась

I в безкінечність вона полилась,

I хаос вона пройняла, затопила...

I в танці, як вир, закрутились світила, -

Як віща струна, кожний промінь бринить!

I світ, що охоплює рух той ритмічний,

Тому лиш не буде байдужий і звичний,

Хто чує в душі голос музики вічний,

Хто розумом чистий, в кім серце горить.

II. Сто літ мине...

Сто літ мине...

           Занедбана могила,

Оплакана колись, травою поросте

I пройде плуг по ній, і порох вже остилий

Могучий гордий дуб корінням оплете.

Він гордо зашумить вершиною густою.

Під шум його закохані зітхнуть;

Вони у холодку вечірньою добою

Почують сум, схилившись головою.

I листя гомін той затаєний збагнуть.