Ян Неруда

Поезії

Перекладач: Л. С. Первомайський

Джерело: З книги: Первомайський Л. С. Твори: В 7-ми т. Т. 6: Переклади. / Упоряд. С.Пархомовського.- К.: Дніпро, 1986.

Балада про польку

Зашуміло слободо?ю - полька в злотні сани сіла,

гриви памороззю вкрито, вороні гризуть вудила,

наче ранньою весною, у повітрі пісня в'ється,

а навкіл у танці молодь скаче, товпиться, сміється...

Полька скочила на землю, сніг з обличчя витирає:

"Хто тут є, що не виходить і гостей не зустрічає?"

Роздивилась на будівлі, до віконця підступила,

з хати грубий голос чути: "Що за буря налетіла?"

      Полька скаче, полька скаче!

"Чуєш, жінко, полька скаче! Не чекав такого свята!

Припаде тобі до серця, мила полько, наша хата!"

У подружжя молодого в дах покладено сопілки,

з бубнів збито вікна й двері, з скрипок сволоки й причілки,

стіни грають, мов цимбали, а кутки гудуть басами,

а в печі вогні гогочуть не своїми голосами...

Чи зламає нас буря, а чи змете,

чи розіб'є об камінь груди -

хай нам вітер провиє погребний псалом

і оплаче земля - не люди.

* * *

Що вже в тім житті моєму днів, немов трави, зів'яло,

що тих квітів піврозквітлих до часу пооблітало!

Що пісень загасло в грудях, що завмерло скарг даремних,

що зітхань було таємних, що тих сліз спливло буремних...